Сьогодні критичне мислення є одним із основних трендів у навчанні підростаючого покоління. Запитаєте, чому я так думаю? Тому, що критично мислити означає вміти робити обґрунтовані висновки, оцінювати та аналізувати отриману інформацію з різних позицій, приймати виважені рішення і свідомо робити власний вибір. Яким має бути урок, на якому учні вчаться критично мислити? Таке запитання, на мою думку, виникає ледь не в кожного з нас. Звичайно, що навчити дитину критично мислити з першого уроку неможливо; це щоденна клопітка робота як учителя, так і учня.

З точки зору психології, мислення дитини є асоціативним. Чому? Тому що знання, які отримані на основі чогось відомого є міцнішими, ніж інформація, яка немає міжпредметного зв’язку або не взаємопов’язана з уже отриманими знаннями. Коли учитель, розкриваючи тему уроку, зацікавлює учнів, сприяє пробудженню у них емоцій та інтересу, без сумніву, урок «пройде на ура». Переконана, що важко не погодитися з тим, що важливе значення на уроках критичного мислення відіграє і клімат на уроці. Чому моя думка така? Тому, що всі ми маємо розуміти, що тільки тоді, коли дитина на уроці відкрита до спілкування, до обґрунтування, до обговорення питань, отриманні знання будуть результатом співпраці на уроці.

Як на мене, то урок із застосуванням стратегій розвитку критичного мислення залежить від його типу, від того, які дидактичні завдання планує учитель на даний урок, які компетентності планує формувати. На мою думку, учитель має «пробудити» увагу учня на уроці, «посіяти» зерно знань і «виростити» джерело впевненої у собі людини.

Можливо дехто не погодиться зі мною, але я вважаю, що критично мислити ми маємо навчити дитину, починаючи уже з першого класу. Чому? Тому, що учням молодшого шкільного віку характерна висока емоційність, образне мислення, здатність наслідувати когось, а також вони здатні наслідувати. Як на мене, то учні молодшого шкільного віку не завжди вільно розмірковують над важливою ідеєю, частіше всього вони «чекають» на вчителя, який дасть підказку або правильну відповідь. [3, с. 98] Тільки ті учні, які критично мислять, вдало об’єднують ідеї у різні способи. А для цього, мені здається, важливо на уроках приділяти достатньо часу для обміну ідеями, думками, припущеннями.

На моє переконання, завдяки такій роботі на уроці, учні мислять обґрунтовано, поважають різні точки зору, приймають думки інших, роблять висновки, а головне – кожен учень у класі відчуває себе особистістю. Для того, щоб навчити учнів критично мислити, учителеві слід на уроці використовувати запитання різних типів. Запитаєте, для чого? Моя думка з цього приводу така: учень має вміти обґрунтовувати свою відповідь, наводити приклади із життя чи прочитаного твору. Такі запитання вимагають різних методів пошуку відповідей. Одну і ту ж інформацію можна запитати різними способами. Учитель має дібрати та використати ефективні методи розуміння та обробки семантики питань. [4, с. 126]

Під критичним мисленням, я розумію, комплекс мисленнєвих операцій, які спрямовані на прийняття особистістю певного рішення. А яким буде це рішення залежить від кількох послідовностей:

• сприймання інформації не з одного, а з різних джерел;
• аналіз точок зору партнерів у групі чи команді та вибір своєї точки зору;
• зіставлення власної позиції з іншими позиціями;
• прийняття рішення та обґрунтування його.

На мою думку, особистість, яка критично мислить характеризується здатністю дитини не тільки ставити запитання, а й висувати гіпотези, оцінювати інформацію, робити свідомий вибір. Дітям молодшого шкільного віку до вподоби види діяльності на уроці, які дають їм змогу проявляти ініціативу, бути самостійними, винахідливими, творчими у прийнятті рішення. Можливо дехто і не погодиться з моєю точкою зору, але я вважаю, що протягом усіх років навчання у школі, в учнів виробилася звичка «задовольняти» матеріал підручника, а це є недостатнім аспектом у розвитку пізнавальної діяльності учнів. Матеріали у підручнику не здатні постійно бути стимулом самостійної творчої діяльності дитини. Чому моя думка така? Тому, що матеріали у підручнику не завжди асоціюються з реальними життєвими враженнями, не завжди актуальні у громадськості. Звичайно, потрібно вивчати навколишній світ, але дитині треба давати можливість «освіжувати» наявні знання, створювати контекст, в якому сприйматимуться нові ідеї, пов’язані з явищами суспільного життя, подіями характерними місцю проживання дітей.

Всім нам відомо, що діти є допитливими і прагнуть пізнати світ. Вони, зазвичай, висувають багато цікавих ідей і учителю потрібно на уроках чи у проектній роботі стати для учня першим помічником, який здатен стимулювати їх до пошуку інформації, пізнавати та осмислювати щось нове, генерувати власні ідеї.

Хочу поділитися з вами своїми напрацюваннями та показати на власному досвіді як під час уроку розвивати критичне мислення учнів. В даний час я – класний керівник першого класу, тому, на мою думку, доцільно давати слово учням, щоб стимулювати їх до роздумів та міркувань.

Наприклад: у 1 класі, на уроці математики, при вивченні теми «Число і цифра 4», я пропоную учням інтерактивну вправу «Асоціативний кущ». Вивішую на дошку цифру 4, учням потрібно назвати слова, які їм спадають на думку, пов’язані з тим числом: день народження (у когось із дітей четвертого числа день народження), четвер (четвертий день тижня), квітень (четвертий місяць), чотирикутник, будинок (на вулиці будинок під №4), сестричка, братик (сестричці чи братику чотири роки).

Таку інтерактивну вправу можна пропонувати учням і на уроках навчання грамоти.

Також пропоную вам цікаву вправу – технологію «Метод Прес», яку також можна використовувати на уроках у 1 класі.

Наприклад: на уроці навчання грамоти, при опрацюванні теми «Закріплення звукового значення буки «а»». Пропоную учням ряд слів, потрібно знайти «зайве» і обґрунтувати «Чому?»

Аґрус, абрикос, ананас, апельсин, мандарини («зайве» слово «аґрус», тому що ним не пригощали акробатів).

Ромашка, айстра, гумка, гусінь, дошка («зайве» слово «гусінь», тому що у слові немає букви «а»).

Стіл, шафа, акробат, диван, стілець («зайве» слово «акробат», тому що це людина, а не меблі).

Також з учнями на уроках використовую вправу «Передбачення». Наприклад: на уроці навчання грамоти, при опрацюванні тексту за Володимиром Сенцовським, пропоную учням розглянути малюнок і висловити свої припущення: хто міг покласти яблука у дупло?

Що хочу ще додати? Такі технології дають змогу учням молодшого шкільного віку:

• аналізувати отриману інформацію;
• давати оцінку та зіставляти свої припущення із розвитком подій;
• правильно виражати власну думку та доводити свою точку зору;
• аргументувати та дискутувати у групі;
• поважати думки партнерів у групі;
• розвиває навички проектної діяльності;
• спонукає до спільного розв’язання проблеми. [5, с. 47]

Насамкінець хотіла б дати пораду: доцільним буде, якщо під час уроку з розвитку критичного мислення учитель говоритиме якомога менше. Чому? Тому, що учитель має стимулювати учнів до роздумів, вміти уважно вислухати міркування їх, а головне – бути провідником.

• можна дійти висновку, що починаючи вже з першого класу, варто працювати кожному учителеві над розвитком критичного мислення учнів, щоб дитина вміла робити власні висновки, вільно висловлювалася, уміла помічати у предметі щось «яскраве», характерне тільки йому і вдало вміла зображувати думки словом. Таким чином, ці мисленнєві операції потрібно вдосконалювати і «тренувати», як, наприклад, спортсмени тренують у спортивних залах свої м’язи або музиканти відпрацьовують техніку гри на музичному інструменті. А школа, на мою думку, – це середовище для «тренування» критичного мислення школярів.

Цим мисленнєвим операціям можна і необхідно навчати, а далі – вдосконалювати їх, тренувати, як, наприклад, тренують свої м’язи спортсмени чи техніку гри на музичному інструменті – музиканти. І саме школа є ідеальним середовищем для цього.