Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичним     підґрунтям    даної статті  є фундаментальні дослідження в галузі родинного виховання, ідеї взаємних турбот батьків і педагогів, повага до старших в сім’ї. Педагогічна робота з батьками досліджувалася як педагогами, так і психологами. Змістовні та актуальні дослідження в українській науці зробили Іван Бунін, Тетяна Веретенко, Тамара Говорун, Оксана Кікінежді.

Великий вклад у розбудову сучасної системи освіти зробив Великий педагог Олександр Антонович  Захаренко.  Через всю спадщину Олександра Антоновича проходить ідея взаємної турботи і взаємних обов'язків батьків та вчителів.

Мета статті. Метою даної статті є показати впровадження новаторської ідеї Великого Учителя, Олександра Антоновича Захаренка, в процес творчої співпраці  батьківської громади та педагогічного колективу, з'ясувати особливості роботи вчителя з батьками, вивчити  фактори,  які можуть впливати на високоморальні якості учасників навчально – виховного процесу.

Виклад основного матеріалу. На мою думку, на сьогоднішній день загострилася проблема організації взаємодії батьківської громади та педагогічного колективу, усе частіше ми спостерігаємо відчуження батьків від школи. Запитаєте чому? Я замислилась над цим питанням: можливо це відчуження пов’язано з повсякденними турботами. Але ні. Турботи були завжди і батьки знаходили час, щоб прийти до школи, поспілкуватися з класним керівником, поцікавитися життям школи, дізнатися новини у класі. На мою думку, щоб зарадити цьому потрібно звернутися до педагогічної спадщини педагогічного мислителя Олександра Захаренка. Він писав: «Завдання батьків - організувати життя дітей так, щоб у них формувалися необхідні якості. Для цього необхідно вчити їх рахуватися з реальністю, відчувати і розуміти свою залежність у сім'ї, школі, селі, Батьківщині.»  [1, 82]  А для цього, на мою думку, життя у сім’ї потрібно спланувати так, щоб дитина за будь – яких обставин вміла обмежувати себе, уміла свої бажання співтавляти з реальністю, розрізняла що добре, що можна, а що не можна, що може бути доступним, а що ні.

Олександр Антонович  Захаренко є одним із зачинателів педагогіки співробітництва. Що я маю на увазі? Він створив у навчально – виховному процесі таку систему, яка базувалася на принципах гуманізму та творчому підході до розвитку особистості. Мені здається, така педагогіка співробітництва сприяє  згуртованості, творчому  пошуку нових ідей, співпраці класного керівника і батьківського колективу, педагогічного колективу з громадськістю. Великий практик, Олександр Антонович, стверджував, що вміння любити виховується тоді, коли учительські настанови втілюються в практичні дії учнів, коли у сім’ї створюється атмосфера взаємної зобов'язаності. На мою думку, щоб досягти такої атмосфери повинна бути взаємодовіра, якої у наш час дуже часто не вистачає. Виникає запитання: як досягти взаємодовіри?

Життя вносить у взаємини школи та родини все нові корективи, виходить, треба не тільки застосовувати традиційні методи та форми роботи з батьками, а і шукати нові, які б відповідали сучасним вимогам. Я у своїй практиці віддаю перевагу такій формі роботи з батьками як День відкритих дверей. На перший погляд звучить якось непереконливо, але це досить ефективна форма роботи з батьківським колективом. Я виділяю певні дні місяця для активного спілкування з батьками. У ці дні запрошую у школу всіх батьків. Батьки мають змогу відвідати уроки, познайомитися з  роботою учителя, мають можливість поспостерігати за своїми дітьми. Що є важливим у такі дні? Коли ви вперше організовуєте такий день, то батьків потрібно попередити, що, спостерігаючи за життям класу, вони в жодному разі не повинні перебивати учителя чи дітей, вносити якісь корективи чи пропозиції. Все це вони зможуть зробити не в присутності дітей, а на батьківських зборах. Там ви разом з батьками обговорите певні ситуації, врахуєте побажання та пропозиції. Хочу запевнити, що батьки із задоволенням відвідують школу, вони чекають таких днів, та й діти раді теплій зустрічі зі своєю родиною. В такий спосіб ви згуртуєте батьківський та педагогічний колективи. Ви можете також запросити і адміністрацію школи, організувати тематичні виставки дитячих робіт. Обов’язково враховуйте пропозиції батьків, інакше вони перестануть відвідувати школу і ваші зусилля можуть бути марними. Мої дні відкритих дверей мають певні назви, тобто проходять під певним гаслом. Гасла ці я взяла саме із творчої спадщини Олександра Захаренка. Деякі з них я продемонструю:

• «Школа – колиска твоєї щасливої долі»;
• «Людина без захоплення – пуста людина»;
• «Без праці хліб не родить, не квітнуть троянди»;
• «Школа – колиска твоєї щасливої долі»;
• «Хай завжди буде мама»;
• «Поспішаймо робити добро. Духовне добро». [1, 149]

Варто також наголосити, що саме Олександр Антонович був основоположником новаторської ідеї творчої співпраці  батьківської громади та педагогічного колективу. Великий Учитель впроваджував у практику ідею колективного підходу до діяльності учнів, особистісного підходу до роботи з громадськістю.

Минулого року мені випала нагода бути учасником ХІІ Захаренківських педагогічних читань Всеукраїнської науково – практичної конференції «Патріотизм – нагальна проблема України й українців». Коли я вперше проходила коридорами авторської школи Олександра Захаренка, відчула ту велику «духовну атмосферу», в якій  жив, творив талановитий мислитель педагогічних ідей. Багатогранна та клопітка праця надихає кожного з нас на втілення в свою практику ідею школи - родини, школи, життя якої тісно переплітається з життям села, його історією. Переконана, що важко не погодитися з тим, що саме «авторська» система громадянського, сімейного та трудового виховання актуальна і сьогодні.

Видатний земляк Олександр Антонович Захаренко надихає кожного з   нас на самовіддану, цілеспрямовану діяльність на благо дитини. Він писав: «Жити заради збереження і примноження краси, творити добро людям, не чекаючи вдячності». Черпаючи творчі ідеї Олександра Захаренка, розкриваєш «характер» педагогіки співробітництва, ще раз переконуєшся у гуманізації навчально-виховного процесу, розумієш вагомість відданості учительській справі.

У своїй роботі, як учитель початкових класів, дбаю про ефективну взаємодію з батьками, впроваджуючи у практику ідеї, народжені в Сахнівській школі. Що я маю на увазі? Часто учитель вважає, що батьки є в опозиції до нього. Це не так. Намагайтеся бути відкритими, доброзичливими, відвертими, справедливими, не лукавими у спілкуванні з батьками.  О. А. Захаренко казав: «спілкуючись з батьками посміхніться …», він також акцентував увагу на позитивному спілкуванні, перевагу віддавав похвалі. У кожній дитині я намагаюся знайти  те, за що її можна похвалити.  Повірте, це можливо і просто.

Ще одним важливим фактором у спілкуванні є рівноправність. Запитаєте, як досягти? Неважко. Тому що першим, хто повинен зробити крок назустріч є учитель. Знову повернуся до спадщини Олександра Захаренка. Великий педагог акцентував увагу на тому, що при спілкуванні – цитую: «добирайте слова».

 Наступним, не менш важливим, фактором є авторитет батьків. Що я маю на увазі? Олександр Антонович переконував нас у тому, що школа повинна підтримувати авторитет батьків. Чому? Тому, щоб дитина пишалася своїми рідними, бачила у них ідеал. Учні Сахнівської школи працювали над проектом дослідження родоводу. А результат цієї цілеспрямованої роботи  - це «Енциклопедія шкільного роду», видана у 2000 році. «Пошукова робота учнів, -  зазначав О. Захаренко, - використовується педагогами школи на виховних годинах, під час бесід». [1, 56] Директор Сахнівської школи зазначав: «Одночасно батьки мають просто і дохідливо говорити своїм дітям, що вона є майбутніми батьками, а тому повинні бути відповідальними. Важливу роль у цьому відіграє шляхетство у сім’ї.» Що мав на увазі Великий учитель? Він говорить про «чистоту відношень» між татом і мамою. Це все бачать діти, які надалі будуть наслідувати своїх батьків. Вчить Олександр Антонович учнів  турбуватися і про інших членів сім’ї. «Братики і сестрички, - звертається педагог - новатор на шкільній лінійці, - нещасний той, хто не знає любові своїх братів та сестер, рідних по крові, рідних по матері, по батькові. Виручайте один одного. Підставляйте плече під вантаж братика чи сестрички». Ці повчальні слова я говорю і своїм вихованцям, щоб діти любили своїх рідних, відчувати турботу від своїх братиків і сестричок.

Хочу також зосередити увагу і на вияву захоплення. Учитель має вміти захоплюватися кожним із його вихованців. Це не просто. Чому? У класі у кожного із вихованців свої уподобання, свій характер, свій прояв емоцій. «Учитель, - писав Олександр Антонович, - має вміти бачити у дитині тільки позитивні якості і заплющувати очі на негативні». [1, 76] Я вважаю, як тільки батьки відчують ваше розуміння до їхньої дитини, почнуть охоче з вами спілкуватися і налаштуються на співпрацю.

Ідеї, народжені в Сахнівській школі, на мою думку, є наскільки важливими і актуальними, особливо у наш час.  Спадщина Великого Учителя дає можливість нам «черпати» цінності гуманної педагогіки,  осмислити «педагогіку життя»,  усвідомити мудрість українського народу, брати участь у «творенні нової школи», організувати творчу  працю учительського та батьківського колективів.

У своїх працях О. Захаренко писав: «Вдивляючись у духовний світ вихованців, учительський колектив Сахнівської середньої школи вирішив найсерйозніше поставитися до справи формування у школярів такого благородного почуття, як вдячність, особливо до батьків». [1, 161] У чому проявити вдячність до батьків? Моя точка зору щодо цього така: ви можете запропонувати учням написати твір, вірш чи придумати влучний вислів про своїх батьків, написати лист – вдячність. Я зі своїми вихованцями створили класну газету,  де розмістили свої творчі  доробки. До речі, у Сахнівській школі також була організована газета, тільки це була радіогазета, де батьки один раз на тиждень мали змогу почути слова подяки на свою адресу. Радіогазета переконувала слухачів у тому, що батьки – це найдорожчі люди, а їхня любов, мудрість, доброта творять щастя синів і дочок, а вцілому всієї родини. 

У його творах ми читаємо: «І добре, коли поруч добрі друзі - батьки й учителі. Я за міцний союз родини та школи». [1, 98] Ідеї Великого педагога є новаторськими, а також яскравим прикладом  інноваційної освітньої практики. Він постійно працював над пошуком усе нових авторських ідей, навчально – виховний процес спрямовував на поглиблене вивчення потрібної інформації, а до батьківського колективу доносив тільки правдиву та перевірену  інформацію.

Варто замислитися над тим, наскільки є важливою думка Мудрого земляка про те, що сучасні освітні заклади мають стати  «відкритими» для дітей, їх батьків та громадськості. Полеміка спілкування у дружньому колі має ґрунтуватися на загальнолюдських, національних та духовних цінностях. Переконана, що важко не погодитися з тим, що на розвиток учнів великою мірою впливає зацікавленість батьківського колективу шкільним життям. Діти чекають від батьків запитань про школу, вони з радістю розповідають батькам про свої успіхи у школі. Якщо мама чи тато не цікавляться життям дитини у школі, то  цим самим вони віддаляють свою дитину від себе, від школи. Дитина, знаючи, що про свої досягнення у школі їй нема кому розповісти перестає навчатися, робиться замкнутою. Батьки, працюючи над вирішенням завдань, вибудовують «місток» між родиною і школою.

Як на мене, то учитель повинен усвідомити, що не варто йому втручатися у сімейні відносини. Це, на мою думку, може бути тільки у крайніх випадках. Що я маю на увазі? Тобто, якщо це стосується інтересів дитини: здоров’я, життя, а також, якщо з вини батьків  діти перебувають у небезпеці.

Школа не зможе дитині бути рідною домівкою і ніколи її не замінить. Отже, шкільне виховання і родинне виховання – це два тотожні поняття. Учитель має враховувати психологічні особливості дитини і ні в якому разі не намагатися замінити дитині батьків.

На мою думку, тісна співпраця учителя і батьків можлива лише за умови, що обидві сторони чітко усвідомлюють свої спільні зусилля на благо дитини. У свою чергу, дитина, бачачи такі спільні дії буде прагнути радувати своїх батьків високими досягненнями, щирими словами.

Хочу запропонувати рекомендації щодо тісної співпраці школи та сім’ї:

• намагайтеся пізнати дитину;
• дізнайтеся про що мислить дитина;
• вивчіть характер дитини;
• вивчіть особливості спілкування;
• намагайтеся якнайближче зблизитися з батьками;
• спілкуйтеся, розумійте один одного.

Висновки. Олександр Антонович Захаренко – Великий творець, в прямому і переносному значенні. У житті він керувався таким девізом: «До серця дитини через захопленість в праці і навчанні!» [2] Це, мабуть, тому учні його школи мислячі, творчі, цікаві, вміють досягати поставленої мети.

Таким чином, батьки та учителі мають бути партнерами, а також активними учасниками навчально – виховного процесу. Робота з батьками – це клопітка та продуктивна частка праці класного керівника.

Підсумком моїх міркувань стане така думка: батьківський колектив «судить» роботу школи по майстерності учителів. При цьому вони висловлюють своє невдоволення або задоволення роботою школи, його високим професіоналізмом. Батьки «тонко» відчувають стосунки дитини та учителя. На мою думку, важливо також те, щоб у сім’ї переймалися увагою та вдячністю плідної роботи класного керівника з родиною.

У цьому питанні спадщина Олександра Захаренка є законом життя, який необхідно берегти, постійно шліфувати, передавати з покоління у покоління, адже школа завжди прагнула і зараз прагне  до тісної співпраці із родиною.