«…У школі учню повинно бути так, як у батьківській хаті…»

Олександр Захаренко

     Виховання – це система цілеспрямованих, педагогічно організованих взаємодій дорослих з дітьми, самих дітей одне з одним. На мою думку, саме в такій особистісній взаємодії формуються і розвиваються життєві цінності підростаючого покоління.  Я,  як вчитель, ставлю перед собою мету сформувати в учнів не тільки систему знань, умінь і навичок, а й навчити їх вмінню реалізувати себе і бути корисним суспільству. А життєві цінності  особистості можуть бути реалізовані тільки при наявності сприятливих умов.

     Директор Сахнівської  школи Олександр Захаренко  про шкільне середовище писав так: «…У школі учню повинно бути так, як у батьківській хаті…». [3, с.83]  Переконана, що важко не погодитися з тим, що дитина більшу частину свого часу проводить саме у школі. Класна кімната – це те місце, де учень повинен відчувати душевний спокій, впевненість, захищеність, комфорт.

 Мені здається, що однією з вимог успішного розвитку дітей є створення і підтримування взаємозв'язку між дитиною і розвивальним предметно-просторовим середовищем. Тому дорослий має створити умови для вільної діяльності  дитини,  які  б  відпові­дали  потребам  її  внутрішнього  життя – 

«виховний простір».  

«Виховний простір» включає в себе:

• використання дидактичних матеріалів, що упорядковують уявлення дитини про властивості оточуючих предметів;
• створення умов для вільної діяльності дитини та доброзичливої атмосфери. За цих умов дитина стає незалежною, спроможна робити власний вибір;
• естетичне оформлення приміщення;
• раціональне застосування альтернативних методів виховання.

Саме із зазначеної проблеми хочу поділитися деякими  напрацюваннями з моїми вихованцями. З батьками майбутніх першокласників я починаю спілкуватися заздалегідь.  Ми спільно плануємо середовище класної кімнати, де навчатимуться майбутні школярі. Ось уже майже сім років, як у моїй класній кімнаті  створений сенсорний куточок релаксації під назвою «сухий душ».              

      «Сухий душ» – шатро із різнокольорових атласних стрічок, закріплених на горизонтальній підвісній платформі. Стрічки опускаються донизу немов струмені води, до них приємно  торкатись,  перебирати в руках, проходити через них, торкаючись обличчям. Діти із задоволенням користуються цим куточком. Там вони і спілкуються між собою, і слухають музику, і малюють, і грають в інтелектуальні ігри…

 В такій приємній атмосфері виховувалися і мої вихованці, які тепер вже є учнями сьомого класу. І коли перед батьками майбутніх першокласників постало питання, що робити з цим куточком, всі одноголосно погодилися його залишити.

   На мою думку, в умовах класно-урочної системи відбувається взаємодія між учителем і учнем, а не просто вплив учителя на учня. Вчитель може навчати учнів безпосередньо або опосередковано - через систему завдань. Результативність процесу навчан­ня залежить від стилю спілкування учителя з учнем та впливу навколишнього середовища.  Дитина – це «чиста дошка» і все залежить від умов середовища. І тому у своїй роботі значну  увагу приділяю саме вихованню. На мою думку, середовище, в якому панує доброта, повага, чуйність, співпереживання виховає громадян, які в майбутньому цінуватимуть свою національну і особисту гідність, честь і совість.

Але як би добре не здійснювалося виховання в процесі навчання,  не можна зводити все виховання тільки до навчання.  Виховання особистості здійснюється і в позаурочній діяльності, в іграх, у праці, у спілкуванні з однолітками і дорослими, в сім'ї. Я хочу зупинитися саме  на позаурочній діяльності. Основним напрямком у цьому аспекті моєї роботи є формування у вихованців пізнавальних інтересів.  Найбільш доцільним є створення груп дітей за інтересами, де учні мають змогу реалізувати себе та поділитися з іншими своїми здібностями. Неабияке значення у позакласній роботі має і екскурсія, тому що під час екскурсії діти вчаться спостерігати, аналізувати, робити висновки.

Костянтин  Дмитрович  Ушинський підкреслював,  що чудовий краєвид має такий ве­личезний  виховний вплив на розвиток молодої душі, що день, проведений дитиною серед гаїв і полів, вартий багатьох тижнів, про­ведених на навчальній лаві. [2, с.216]  В учнів пробуджується почуття бережного  ставлення до природи,  до наслідків людської праці.  Ще екскурсія пробуджує почуття гордості  за свою країну і  народ,  а цим самим формується  почуття патріотизму. Одного теплого осіннього дня ми з учнями вирішили піти на екскурсію до осінньої берізки, а як говорили мої вихованці: «Ми йдемо до берізки в гості!» І дійсно, з білокорою красунею діти ніби розмовляли, щось шепотіли, і цим самим вони проявили свою доброту,  повагу,  любов до навколишнього  середовища  та краси  навколо себе. Після екскурсії діти малювали саме цю красуню-берізку,  висловлювали думки від побаченого, а дехто слухав спокійну музику природи, усамітнившись у куточку релаксації.                    

Цілком справедливим буде твердження, що дитина не тільки залежить від середовища, а й сама виступає як активна, діяльна істота. Такою діяльною істотою вона стає під впливом цілеспрямованого виховання. [1, с.38] Отже, вплив середовища на розвиток особистості відбувається в процесі активної діяльності самого учня. Саме завдяки такій цілеспрямованій роботі у молодших школярів формуються картини реального, цілісного, повного та яскравого відображення навколишнього середовища – такого великого і цікавого.  

Все вищесказане переконує мене у тому, що у  кожній школі, у кожному класі має панувати особлива атмосфера емоційного благополуччя усіх вихованців незалежно від рівня їхніх навчальних досягнень. Я вважаю, що кожному учителю слід проаналізувати педагогічну доцільність навчально-виховного середовища  свого класу з точки зору комфортності для учнів. Учень, взаємодіючи з найближчими учасниками  навчально-виховного процесу, поступово розвиває в собі готовність до розуміння інших людей, співпереживання, співчуття, готовність до взаємної підтримки і допомоги, що впливає на формування симпатій,  почуття дружби, спільних звичок. Саме через спостереження за іншими дітьми, виробляється критичне ставлення до себе, вносяться певні корективи у власний характер,  у стиль стосунків з товаришами, друзями, оточуючими.

Майже кожен погодиться з думкою, що учні дуже часто наслідують свого учителя. Вони повторюють  міркування учителя,  наводять аналогічні приклади,  імітують поведінку, риси характеру… З цього приводу відомий педагог Шалва Амонашвілі говорить, що вчителі мають бути людьми доброї волі, любити дітей по – справжньому, щоб доброту своєї  душі ділити між своїми вихованцями. Вчити, виховувати, розвивати дитину важко, але й дуже радісно водночас. [4, с.108]  І дійсно, іноді необхідно змінити себе, переглянути свої переконання, змінити погляди на життя,  перебудувати взаємини з оточуючими, поставити нові цілі.

 Я розглянула далеко не всі виховні можливості середовища, обмеживши своє завдання розглядом лише деяких аспектів цієї великої проблеми. Очевидно, що класно – урочна система, як основна форма роботи в школі, поряд з іншими формами має чималі резерви для здійснення виховання школярів.

Таким чином, можна дійти висновку, що середовище, як джерело виховання дитини, є тим основним стержнем, основою якого є доброта душі, безмежна  і «чиста» любов та людська гідність. І тільки в такому середовищі ми виховаємо справжніх нащадків, міцних духом українців.

На завершення свого роздуму хочу запропонувати  взяти на озброєння кожному учителю поради Шалви Олександровича  Амонашвілі:

• коли зустрічаєте дітей, скажіть: «Ми чекали на вас!»
• виявляйте живу цікавість до життя Дитини, до її радостей, прикростей,

прагнень, успіхів, невдач, до її особистісних переживань; за необхідності сприяйте, допомагайте; виражайте співрадість, співчуття;

•  говоріть дітям про могутність піднесеного устремління;
• спілкуйтеся з Дитиною як з дорослим, від якого чекають взаємної довіри,

поваги, розуміння;

• любіть сміятися разом з дітьми, веселіться, грайтеся, пустуйте разом;
• робіть урок акумулятором життя дітей, цінуйте, любіть, приймайте й

проводжайте кожний урок;

• помічайте і радійте, коли Дитина досягає успіху;
• виявляйте оптимістичне ставлення до можливостей Дитини, особливо

коли вона переживає невдачу;

• розвивайте в собі великий дар терпіння. Творче терпіння творить міць  і з

кожною годиною напружується дійсність.

Список літератури

1. Савченко О.Я. Навчання і виховання учнів третього класу: Методичний посібник для вчителів. – К. : Видавництво «Початкова школа», 2004.
2. Ушинський К. Д. Педагогічні твори: У 6 т. - Т. 1: Про народність у громадському вихованні. / Педагогіка. - М., - 1988.
3. Захаренко О. А. З щоденника директора школи (Сахнівська середня школа Черкаської області) // Рад. шк. 1987. № 5.
4. Амонашвілі Ш.О. Роздуми про гуманну педагогіку. // М., 2001.
5. Амонашвілі Ш.О. «Школа життя» //Видавничий дім М., 2000р.
6. Використані матеріали  Інтернет – ресурсу // Режим доступу:

• http://perezvin.at.ua/