«Наш найкращий провідник, наш учитель, ясне сонце на українському небі…» [1, с.98].  Такі прекрасні, сповнені роздумів слова, написав про Івана Яковича Франка Василь Стефаник. На мою думку, постать Івана Франка є великим порадником, неоціненним скарбом української літератури, до якого ми звертатимемося ще не раз. Хоч Іван Якович і не був педагогом, проте своєю творчістю активно впливав на розвиток педагогічної думки. Запитаєте, як? У його творчих здобутках можна прочитати художні, наукові, публіцистичні твори, у яких розкриваються проблеми педагогіки. Наприклад, стаття «Народні школи та їхні потреби» глибоко аналізує тодішню освіту, називає причини її занепаду. Він добре розуміє політику влади щодо розвитку молодого покоління, яка не прагнула формувати у дітей моральні цінності, а спрямовувала початкові школи на виховання в учнів покірності, підданості та вірності. Учні таких шкіл розуміли, що мають в усьому коритися владі, виконувати її накази та не заперечувати. [4, с.114]. Таке свавілля Іван Якович не може терпіти, тому бореться за створення таких шкіл, які б тісно були пов’язані із життям, потребами простого народу, а головне – сприяли б всебічному розвитку особистості. Він вважав, що підростаюче покоління, яке опиратиметься на надбання педагогічної науки, активно впливатиме на соціальну та національну галузі освіти, навчання не буде «відірване» від життя, не матимуть місця фізичні покарання учнів, здобувати освіту зможуть і діти простих робітників.

Громадський діяч, Іван Франко, активно відстоює демократичну школу, він часто виступає перед простими робітниками, селянами, учителями, де критикує владу, освіту, рівень життя. Іван Якович розуміє, що потрібно всіма силами протидіяти тодішній владі. І от приходить до висновку, що треба велику увагу приділяти розвитку української літературної мови. І це йому вдається: Іван Франко дає цінні рекомендації щодо запровадження у школах правопису, який  ґрунтується на фонетичному принципі. Цей правопис погоджує тодішня шкільна рада. [3, с.123]. Водночас працює над своїми творами: змальовує тяжке життя дітей – підлітків, розповідає про жорстоку експлуатацію дитячої праці, критикує урядові розпорядження щодо обмеження навчання у гімназіях дітей простих робітників і селян.

На думку мені спадає твір Романа Завидовича «Поет - каменяр». Цей твір уперше введений до Держстандарту програми початкової освіти. Автор у віршованій формі знайомить читача із життям і творчістю Івана Франка, пригадує рідну хату у селі, батькову кузню, яка стала для малого Івасика першою життєвою школою.

Переконана, що важко не погодитися з тим, що Іван Якович Франко доклав великий зусиль у скарбницю української літератури. Велику увагу він приділяв розвитку дитячої літератури. На його думку, дитяча книжечка має бути настільки цікавою, щоб формувати у дитячих душах позитивні риси характеру, адже книга – це джерело знань. Хочу привернути вашу увагу на поетичні вірші, цікаві та повчальні оповідання і казки Івана Яковича, які ми опрацьовуємо з учнями початкових класів на уроках літературного читання. У четвертому класі ми «доторкаємося» до поетичних рядків віршів «Дивувалась зима» та «Дрімають села». Учні із захопленням знаходять та пояснюють образні вислови, рими, а також вчаться визначати пряме і переносне значення слів, речень. Ми з учнями вчимося «бачити» картини за словами вірша, відшукуємо рядки, де поет змальовує зиму, село як живу істоту. На мою думку, такі вірші     привчають дітей бачити художні образи, сприяють вихованню у дітей молодшого шкільного віку благородних рис характеру, прищеплюють любов до своєї Батьківщини, до батьківської хати, до рідної природи. А головне, на мою думку, читаючи художнє слово, учні пронизуються почуттям добра, справедливості, чистої любові та чуйності.

Повертаючись до думки культурного розвитку суспільства, хочу навести приклади героїв із казки «Лисичка - кума», яку ми також опрацьовували на уроках літературного читання. Казка захоплююча і водночас повчальна, автор казки вдало підходить до виховання в учнів позитивних почуттів: великої дружби та товариськості. Без перебільшення можна стверджувати, що казки поета, дитячого письменника пронизані духом його громадянської лірики. Працюючи над цією казкою, мої вихованці визначали риси характеру героїв казки Лисиці та Вовка, давали характеристику дійовим особам, оцінювали вчинки героїв, виражали своє ставлення до них. Дуже цікаво на уроці діти інсценували уривки із казки, добирали прислів’я, визначали основну думку твору. Кожен учень у класі визначив чому навчила його казка «Лисичка – кума».

Серйозно і творчо учні мого класу підійшли до уроку позакласного читання, який ми присвятили Великому каменяру, філософу, літературознавцю Івану Франку. Учні підготували цікаві презентації, творчі проекти, склали невеличкі кросворди, вікторини, пов’язані із життєвим та творчим шляхом поета. Працюючи на таких уроках, відчуваєш незламний дух молодого покоління, безмежну любов до рідної землі, почуття доброзичливості, поваги один до одного.

Як відомо, сучасний світ спілкується «мовою проектів». Я вважаю, що у поєднанні пізнавальної, дослідницької та пошукової діяльності в учнів підвищується рівень засвоєння навчальних умінь. Пошук необхідної інформації спонукає учнів до  систематичної роботи з довідковою літературою. Узагальнюючий урок ми присвятили проектній діяльності під назвою «Іван Франко – Великий майстер слова». Перша група учнів досліджувала Івана Франка як перекладача, друга група – як літературознавця, а третя група – як драматурга. Учні із задоволенням презентували проекти пошуково – дослідницької діяльності, велику увагу приділили дослідженню творчої майстерності Великого каменяра.

Я впевнена, що підростаючи вони ширше розкриють для себе творчий світ письменника, глибше пізнають чарівність поетичного слова, а, отже, відчують багатогранність та плідність української культури.

Іван Франко – це Людина великої обдарованості, незламного духу, борця та патріота неньки – України. Чому я так думаю? Тому що він працював і творив у бурхливий, складний історичний час. Саме він зумів вплинути на реформи навчання української літератури, гостро вдавався до критики уряду у галузі освіти. Без перебільшення можна стверджувати, що батьківська кузня стала для маленького хлопчика «великою школою», саме вона прищепила у нього любов до рідного слова, навчила вболівати за свій народ, стала «символом» у його поезіях. Великий вклад у виховання сина внесла і мама – Марія Кульчицька, яка знала багато українських пісень і гарно співала. Саме її пісні стали джерелом благородного почуття до творчості. [5].  

Як відомо, Іван Франко був заарештований тричі, в’язниця не зламала його дух, не змінила його ідейних переконань, він не перестав вірити у світле майбутнє свого народу.

Приємно, коли на честь І. Франка на Прикарпатті місто Станіслав перейменовано в Івано – Франківськ, у багатьох населених пунктах нашої країни вулиці, площі, бульвари названо на честь письменника. Його ім’я носять освітні заклади, оперні та драматичні театри, бібліотеки. Вулиця Івана Франка є навіть і в Монреалі. Це свідчить про те, що Іван Франко є відомим і за межами нашої України. Олесь Гончар писав: «Які прекрасні сходи дає в наші дні те насіння, що його разом з іншими сіяв і наш Франко». [1, с.163].  Я захоплююся благородством та погідливістю Великого каменяра, його безмежною любов’ю до народних пісень, глибокими знаннями природи, свідомим розумінням дитячої психології, міцною приязню та довір’ям до дитячих душ, вмінням серйозно ставитись до порад малих вихованців.

Підсумовуючи, хочу зазначити, що і нам варто плекати у дитячих душах глибоке джерело любові, міцну силу духу патріотизму, віру у власні сили, сіяти зерна доброти, які обов’язково колись проростуть та стануть достойним творчим доробком, з якого черпатимуть  наснагу на десятки нових поколінь.

Список використаної літератури

1. Попович К. Спогади про Івана Франка. – Іван Франко у спогадах сучасників, 1956.

2. Дей О. Іван Франко. – К., 1981.

3. Надім’янова Т.В. Погляди Івана Франка на розвиток національної школи у Галичині // Проблеми вивчення творів Івана Франка і його сучасників у початковій школі – Д.: Коло, 2002.

4. Смаль В. Педагогічні ідеї І. Франка. – К., 1985.

5. Довідник цікавих фактів та корисних знань. // Режим доступу: http://dovidka.biz.ua