Аналіз останніх досліджень і публікацій.   Теоретичним     підґрунтям    даної статті  є фундаментальні дослідження в галузі соціальної філософії  Добра і Зла, сенсу    життя,     походження     моральних     критеріїв,  твори Бориса Дмитровича  Грінченка,  Григорія Савича  Сковороди  та  Памфіла  Даниловича  Юркевича, а також праці Н.М. Алексєєнко [2], присвячені творчості Григорія  Сковороди, та Р. Пітча [6], в яких досліджується філософія П.Д. Юркевича.

В даний момент поряд з духовними цінностями людини усвідомлюється протистояння двох сил: «сили добра» і «сили зла», які є властивими людській натурі від самого народження. Ці дві сили  наче ґрунт, на якому проростають паростки, а якими вони виростуть залежить від духовного розвитку особистості. 

Мета статті. Метою даної статті є з’ясування сутності протистояння Добра і Зла; визначення системи цінностей, яка направить нашу поведінку  на ряд

абсолютних законів і розпоряджень, чітко розмежує  справедливість і

несправедливість, добросусідство і ненависть, благопристойність і аморальність.

Виклад основного матеріалу.  Я вважаю, що основою моралі є -  Добро. Адже,  добро – це найвища духовна цінність; творити добро – це значить звершати щось на користь іншого. Протилежністю Добра виступає Зло. Воно є духовною антицінністю і виступає у ролі аморальної поведінки особистості. Мудрі люди казали, що для того, щоб зрозуміти, що таке добро, необхідно відчути на собі зло. Моя точка зору на цю проблему така: кожен прийдешній день ми повинні прожити у добрі, у пізнанні цього неповторного світу. Тільки людина починається з добра. Ми повинні довести, що вміємо жити добрими людьми, справедливими людьми, чесними людьми.

За своє життя людина робить різні справи: добрі і не зовсім, погані і просто жахливі. Зазвичай вона бажає іншим добра. Та інколи ми забуваємо одну пересторогу: чини добро, остерігайся зла.  Добро і Зло є «рівноправними» один одному. Зло  лише  «повторно» по відношенню до Добра,  воно   - «зворотна»  сторона  добра. Мені здається, що не випадково у Біблії добро – це Всемогутній Бог, а зло – це диявол, який може і спокушає людину до невиконання Божих заповідей.

Проблемою духовності займався український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог Григорій Савич Сковорода. Він набагато випередив час, залишивши нам неоціненну скарбницю знань та ідей, які і донині допомагають нам у вирішенні проблем духовності, цінності життя, моралі Добра і Зла. Найважливішими з психологічних аспектів духовного розвитку  Григорій Сковорода вважав любов і дружбу між людьми, моральні цінності у стосунках між людьми. Наприклад,  у філософському трактаті «Начальная дверь к христианскому добронравию» він писав про те, що Божа «премудрість», «напечатаясь на душе нашей, делает нас из диких и безобразных монстров, или уродов, человеками, то есть звърками, к содружеству и помянутым сожительствам годными, незлобливыми, воздержаными, великодушными и справедливими. А если уже она вселилась в сердечные человеческие склонности... И тогда-то бывает в душе непорочность и чистосердечие, как бы райский дух и вкус пленяющий к дружелюбію. Она различает нас от зверей милосердием и справедливостью, а от скотов воздержаніем и разумом...» [4, 147].

Яскравим прикладом саме такого розуміння добра є лист Григорія Сковороди до свого учня (від вересня 1762 р.) Михайла  Ковалинського, в якому великий філософ розкриває моральні витоки добра  «добрелюбія» між людьми: незлобливість, помірність «воздержаніє», великодушність, милосердя, справедливість і розумність. Особисто для мене, саме таких моральних якостей бракує зараз представникам українського суспільства.

За Г. Сковородою, розуміння добра дуже нагадує мені біблійську історію любові до ближнього свого, тому що саме на основах любові і зароджується істина добра, гармонійності, правильності. Мені здається, що саме такі біблійські тези стали основою думок великого філософа про добрі стосунки у суспільстві. Аргументом такої думки свідчить неабияка зацікавленість Григорія Савича  Книгами Святого Євангелія та Святого Письма. Саме цей факт підтверджується частим посиланням філософа на текст Біблії, як на ідеал.

Згадаймо постать українського філософа,  педагога, сина православного священика  Памфіла Даниловича Юркевича. Він погоджувався із думкою Григорія Сковороди. Прикладом цього є твір  «Мир с ближним как условие христианского общежития», у якому Памфіл Юркевич писав: «В справедливости добра  заключаются самые прочные условия для водворения мира между людьми, для основания общего дружества и братства между ними.» [5, 351].

Памфіл Данилович Юркевич вбачав сенс існування людини на землі у творінні добра. А добро, на його думку, повинно робитися від щирого серця. Саме серце він розглядав точкою своєї філософії. Доказом своєї думки видатний філософ цитував вислови про серце із Біблії:  «Серце - вмістилище і носій усіх тілесних сил людини», «Серце - центр душевного та духовного життя людини», «Серце - вмістилище різноманітних душевних почуттів, переживань і пристрастей», «Серце - центр моральності людини», «Серце - начало всього доброго та злого у словах, думках і діях людини».

Скарбниця української літератури дає багато прикладів щодо порушення проблеми духовного розвитку особистості. Так, саме з ім’ям українського письменника, вченого, суспільного та політичного діяча Бориса Дмитровича Грінченка пов’язане формування української національної самосвідомості громадян. Він був переконаний, що саме завдяки духовному розвитку людина зуміє утвердитися на землі, як особистість. У своїх працях Борис Грінченко висловлював філософську чітку думку щодо формування духовності в освітньому просторі. Він говорив, що духовність є  «найтвердішою і найміцнішою підвалиною національної свідомості» [1, 98].

Можливо хтось не погодиться з моєю позицією, але з усією упевненістю хочу сказати, що відсутність духовності призведе до відсутності майбутнього своєї держави. Ми, українці, маємо у душі істину добра, яке збереглося в нас через тисячоліття,  і всі ці роки пригнічувалося та знищувалося…, але так і не стерлося, завдяки нашій духовності, яка характерна силі волі та силі патріотичного духу. Якщо нам міцно об’єднатися духом, то ми зможемо збудувати мирну, багату, сильну державу.

Всі ми прагнемо миру, спокою, злагоди та добробуту. Але, без перебільшення хочу зауважити, що спочатку потрібно кожному з нас почати із себе творити милостиню добра не нас словах, а на ділі. Поки що ми багато говоримо, а мало діємо: ми нібито співчуваємо, а не допомагаємо; ми нібито плачемо, але сльози не щирі. А це, на мою думку, тому, що у нас мало віри. А віру цю ми повинні вселити у дитячі душі, тому що вони наше майбутнє. Якщо у цих «маленьких» сердечках буде багато добра і любові, то вони зуміють збудувати прекрасну державу, де пануватиме єдність, цілісність та суверенність.

Саме від нас: учителів, вихователів, батьків залежить сила Добра і Любові. Саме ми кожного дня спілкуємося з «маленькими» душами,  вселяємо у них віру у себе і у своє майбутнє. Я, як учитель початкових класів, у своїй роботі керуюся принципами Добра і Любові. Я розумію, що саме від мене залежить виховання у дітей молодшого шкільного віку людських чеснот, розвиток розумових та творчих здібностей. Хочу поділитися деякими теоретичними напрацюваннями з своїми вихованцями. Я пропоную ряд ігор, які допоможуть виховати у дітей істину Добра:

• Гра «Чи ти добра людина?

Умови гри. Ведучий називає вчинки людини. Хто із гравців їх виконує у повсякденному житті, той плескає у долоні. А хто не виконує, той у долоні не плескає.

• Робити іншим погане тоді, коли ніхто не бачить.
• Допомагати старшим у домашній роботі.
• Давати іншим смішні «прізвиська».
• Не забруднювати довкілля.
• Шанувати рідну материнську мову.
• Бешкетувати і ображати інших.
• Бути вихованим і стриманим.
• Сміятися з чужої біди.
• Ображати інших.
• Захищати слабших.
• Допомагати друзям у біді.

• Гра «Літературне лото»

Умови гри. Учитель зачитує уривок казки, учням потрібно вгадати назву казки і назвати яку добру справу виконано у казці.

• Цей герой звірят лікує,

Від халепи  їх врятує,

І зайчаток й  мавпеняток,

Й бегемотів і тигряток.

Вилікує всіх за мить

Все, що у звіряток цих болить,

Це наш добрий лікар … (Айболить)

• Півник на печі сидів

Й калачі смачненькі їв.

А Лисиця як прибігла,

Півника хутчіш украла.

Хоче Котик врятувати

В Лиса Півника забрати. (Котик та Півник)

• Дід Козу із хати вигнав

А вона у ліс прийшла.

В хатку Зайчика вселилась.

Всіх тут гірко ображала

І у хатку не впускала.

Рак Козу як ущипнув –

Зайцю хатку повернув. (Коза - дереза)

• Гра «Квітка - семицвітка»

Умови гри. На пелюстках написані слова. Дітям потрібно із утворити квітку, враховуючи правила Добра. Назвати, які пелюстки зайві і пояснити чому.

(На пелюстках слова: взаєморозуміння, байдужість, повага, жорстокість, доброта, милосердя, щирість, зневага, стриманість).

• Гра «Розсипаночка»

Умови гри. Потрібно із розсипаних букв утворити слова і пояснити як ви їх розумієте.

(з о л (зло), а с к а л (ласка), т ь с і ж н і (ніжність), о б р д о (добро), д и т ь с т е р і с (сердитість),  д і а с т ь р (радість), ї е г з о м (егоїзм)).

• Гра «Дерево Добра і Зла»

Умови гри. На великих аркушах намальовані стовбури дерев, на яких написано «Добро» і «Зло». На окремих картках – слова добра і зла, які написані кольоровими буками. Слова добра зображені яскравими кольорами, а слова зла – темними кольорами. Учні поділяться на дві команди. Кожній команді потрібно прикрасити дерево відповідними словами і пояснити вигляд своїх дерев.

• Гра «Так чи ні»

Умови гри. Учитель зачитує запитання, а учні повинні відповісти так або ні.

• Внучок бабусі допоміг.

Він, діти, добрий хлопчик? (Так)

• А зараз хором ви скажіть:

- У сварці добре жити? (Ні)

• Якщо у класі тихо й мирно,

Тоді усім прекрасно? (Так)

• Якщо в серцях цвіте любов,

Тоді усім погано? (Ні)

• Чи краще в мирі жити

І усіма дружити? (Так)

• А ще мені усі скажіть:

- Коли у класі б’ються, добре? (Ні)

• Гра «Я бажаю тобі…»

Умови гри. Діти стають у коло. У центрі кола на столі горить свічечка – символ добра і чесності. Діти беруть символ добра (це може бути писанка, квітка, кулька і т. ін.) передають його  по колу, висловлюючи побажання один одному. Останнє побажання промовляють хором.

На мою думку, такі ігри допомагають учням усвідомити значення сили добра, сприяють розвитку мотивації до добрих та гуманних вчинків, формують негативне ставлення до аморальної поведінки, виховують бажання творити добро,   жити за золотими правилами моралі.

Висновки. Безперечно, можна навести ще чимало аргументів і прикладів на користь моєї позиції, але й запропоновані вище переконливо доводять, що філософські трактати Григорія Сковороди, Памфіла Юркевича та Бориса Грінченка, а також і інших вітчизняних мислителів можуть бути корисними в сучасних умовах для вирішення проблем, які стосуються людської духовності Добра і Зла.

Усі, без вийняту, видатні педагоги та філософи наголошували на тому, що Бог створив людину не тільки для фізичної праці, але й для духовної. Адже, самовдосконалення особистості відбувається саме завдяки  її духовному розвитку.  Пам’ятаймо, що           добро – це насамперед,  щастя всіх людей на землі. Коли зробити добро людині - буде приємно не тільки їй, а й тим, хто її оточує. Хоча мій власний життєвий досвід ще порівняно незначний, можу сказати, що спішіть творити добро щодня. І тільки тоді, ми з гордістю зможемо сказати: «Це життя я прожив недарма.»