На мою думку, сім’я є основним осередком виховання підростаючого покоління. Але ж звісно, що виховання особистості не можливо без навчального закладу, де навчається дитина та суспільства, в якому вона живе. Переконана, що важко не погодитися з тим, що виховання дитини у сім’є – це першооснова розвитку її як особистості. Чому я так вважаю? Тому, що саме тато і мама є першими «вихователями», які розвивають мову та мовлення дитини, почуття та волю, формують інтереси та смаки, вчать її бути допитливою та спостережливою, працьовитою та відчувати відповідальність за свої вчинки.

На думку Василя Сухомлинського «сім’я – це джерело, за допомогою якого живиться повноводна ріка нашої могутньої держави.» [5, с. 208] З досвіду своєї роботи ми знаємо, що далеко не кожна сім’я є тим «джерелом», яке здатне «наповнити» повноводну ріку нашої держави.»

Я вважаю, що сім’я – це такий собі невеликий, але різновіковий колектив і саме дитина з перших хвилин свого існування стає її членом. У цьому колективі вона виховується упродовж довгих років. Кожний сімейний колектив має свою структуру, певні, властиві тільки йому, звичаї, традиції, моральні та правові норми. Як на мене, то саме у межах цієї структури у дитини формуються стосунки між батьком і сином, матір’ю і донькою, братами та сестрами, старшими і молодшими, тобто, стосунки ці створюють і формують психологічний клімат у сім’ї.

Переконана, що важко не погодитися з тим, що тільки та сім’я має надзвичайно позитивний вплив на особистість, яка допомагає дитині відчути її рівноправним членом своєї сім’ї, любить та з розумінням ставиться до потреб свого сина чи доньки, наділяє її правами та обов’язками. Як на мене, то у такій «демократичній» сім’ї діти вміють цінувати поради та допомогу з боку батьків, прагнуть наслідувати їх особистий приклад. Дитина росте і знає, що таке доброзичливість, гуманність, врівноваженість, оптимізм, почуття гумору; тітьки в такому «сімейному середовищі» вона дотримується певних етичних правил та загальнолюдських цінностей.

У своїх працях М. Стельмахович зазначав, що родина і школа є двома могутніми силами виховання. Чому? Тому що виховання у родині досягає відповідного довершення тільки тоді, коли воно пробуджує почуття морально - етичного співжиття у суспільстві, сприяє формуванню майбутнього громадянина суверенної України.

Можливо, дехто й не погодиться з моєю позицією, але з упевненістю хочу сказати, що батьки не завжди приділяють належну увагу вихованню сина чи доньки. Трапляється й таке, коли тато вважає, що виховувати має мама, а мама сперечається з татом і процес виховання «заганяється в глухий кут». Батьки не до кінця усвідомлюють своєї відповідальності, не дотримуються педагогічної культури під час виховання. Як на мене, то найважливішою передумовою виховання у сім’ї є педагогічна культура батьків. Чому я так думаю? Тому що тільки культура спілкування є передумовою успішного виховання у сім’ї.

Виникає запитання: як виховувати, коли не маєш педагогічної освіти? Моя точка зору на цю проблему така: батькам варто займатися самоосвітою. А для цього можна читати твори відомих педагогів як вітчизняних, так і сучасних, знайомитися з творами класиків української та світової літератури; також можна читати добірки матеріалів періодики, де присутні статті, присвячені вихованню у сім’ї. Тут на допомогу може прийти і класний керівник, у якому навчається і виховується дитина. Учитель може запропонувати батькам педагогічну пресу; твори, які «підкажуть» батькам, допоможуть дати відповідь на ряд запитань.

Як на мене, то перед учителем стоїть важливе завдання: вивчити особливості психологічного та розумового розвитку кожного школяра у класі та вміти тактовно надати психологічну допомогу татові, мамі чи особам, які їх замінюють. Коли у сім’ї народжується дитина, батьки автоматично стають вихователями. Як відбуватиметься цей процес залежить як від тата, так і від мами.

Як не прикро, та трапляються сім’ї, яким виховання своєї дитини дається «важко». Як бути учителю? З чого почати? Хоча мій життєвий досвід не такий великий, але хочу поділитися з вами своїми напрацюваннями. Я вважаю, що класному керівникові варто на батьківських зборах провести анкетування, щоб проаналізувати і зробити висновки, які методи виховання застосовують батьки, як заохочують свою дитину. На жаль, у деяких українських сім’ях виявлено такі негативні ознаки:

• «зруйновано» моральне уявлення про сім’ю та шлюб, тобто виховання сприймається як важкий тягар;
• подружжя психологічно не готове до ролі батька та матері;
• невідновлено устрій у сім’ї, тобто не існує відносин пошани, поваги до старших;
• активне протистояння авторитету дорослим;
• ігнорування думки учителя.

На жаль, всі ці та інші фактори призводять до того, що все більше українських сімей розлучаються, зростає кількість неповних сімей, знижується відповідно і народжуваність. Конфлікти у сім’ї призводять до безпритульності, до агресивності у підлітковому віці, в очах дітей падає батьківський авторитет. Якщо у сім’ї дитини відбуваються негаразди, то і знижується успішність у навчанні, дитина часто «замикається» у собі, не контактує з однокласниками, зростає відчуження дитини від своєї сім’ї. Досвід показує, що значна кількість сімей виховує своїх дітей так, як виховували їх. На мою думку, таке виховання шкодить самій дитині. Чому? Тому що, сьогодення вимагає від нас пошуку нових, інтерактивних методів виховання. Трапляється і таке, коли батьки намагаються компенсувати те, чого не отримали у дитинстві самі.

Переконливим є той факт, коли діти бачать таку ситуацію: мама і тато говорять одне, а роблять зовсім інше. У таких випадках діти вчаться маніпулювати дорослими.

Я пропоную нам звернутися до народної педагогіки. Саме народна педагогіка негативно ставиться до фізичного покарання дітей. Такі покарання принижують гідність особистості, а ще шкодять здоров’ю дитини. Покарання мають бути поміркованими і лише вкрай необхідними та в розумних межах. Народне прислів’я говорить: «Якщо дитині казати, що вона свиня, то, врешті-решт, вона захрюкає» або «Той, хто б’є дитину – не виховає добру людину». [4, с. 56] Чому вчать ці народні прислів’я, які існують уже не одне століття? Народ споконвіку вважав, що виховання неможливе без добрих, щирих слів. Шановні батьки! Говоріть своїй дитині добрі слова, щиро радійте за кожен її успіх, якнайчастіше посміхайтеся до своєї дитини, вірте у неї; любіть не за те, що вона розумна, красива та здібна, а любіть просто так, навіть, просто за те, що вона росте радіє за Вас. Пам’ятайте! Дитина в сім’ї – це велике щастя, але і велика відповідальність за виховання.

Хочу поділитися з Вами своїми напрацюваннями. Я пропоную вашій увазі цікаві тренінги за участю батьків та учнів разом з їхніми батьками. Спочатку пригадаємо, що таке тренінг? Тренінг – це форма передачі інформації. [1, с. 6] Виникає питання: Коли проводити тренінги з батьками? Моя думка така: це можуть бути батьківські збори або групові заняття для батьків. Пропоновані вправи допоможуть також згуртуванню батьківського колективу.

Вправа «Події»

Мета. Сприяти згуртованості батьківського колективу та толерантних стосунків у сім’ї.

Тренер -вчитель. Всім відомо, що життя кожного з нас насичене подіями. Події є радісні і сумні, важливі і не дуже, очікувані і ні. Отже, шановні батьки, я пропоную Вам назвати три найважливіші події у Вашому житті. (Батьки пригадують і називають найважливіші події у власному житті)

Тренер -вчитель. Дякую. Ви згадали своє перше кохання, своє весілля, закінчення навчання у школі, у вищому навчальному закладі та найважливішою подією у житті є народження доньки чи сина.

Рефлексія. Недарма Василь Сухомлинський писав, що дитина – це моє друге серце.

Вправа «Правила без «НЕ»»

Мета. Встановити правила для дитини, сприяти формуванню вмінь та навичок спілкуванню з дітьми у сім’ї.

Тренер - вчитель. Часто спілкування мами чи тата з дитиною обмежується забороною чи вказівкою. Сьогодні ми спробуємо замінити встановлені заборони на правила поведінки. Ми поділимося на кілька груп - команд і кожна група має скласти правила не використовуючи частку «не».

Наприклад: замість «Не розмовляй під час обіду» - «Давай будемо обідати спокійно»;

«Не ображай інших» - «Спробуй подружитися з однокласниками»;

«Не кричи та розмовляй голосно» - «Попробуй спілкуватися тихіше».

(Батьки протягом певного часу складають та записують правила).

Тренер - вчитель. Для того, щоб у родині панував мир та не виникали конфлікти потрібно дотримуватися певних правил. А яких саме, ми спробуємо встановити самі (Батьки по черзі зачитують правила)

Рефлексія. Від сьогоднішнього дня ви спілкуватиметеся зі своєю дитиною по-іншому: зміните тон та інтонацію та не вживатимете частки «не».

Вправа «Три чарівних слова»

Мета. Сприяти формуванню у батьків людських цінностей, розвивати духовно – моральне мислення.

Тренер - вчитель. Твори добро та будь завжди привітним,

Людино! Ти приходиш для добра.

Любов в серденьку нехай сонцем квітне,

Збагнути це нам кожному пора.

Пропоную Вам, шановні батьки, об’єднатися у групи - команди та спробувати зашифрувати у малюнки такі слова «Добро», «Любов» та «Довіра». (Батьки об’єднуються у групи і шифрують у малюнки слова).

Тренер - вчитель. Родинне тепло, щире спілкування та довіра, дружба і любов є найважливішими цінностями у сім’ї. Прошу спробувати розшифрувати три чарівних слова. (Батьки демонструють свої шифрувальні слова).

Рефлексія. Важливо, щоб дитина почувала себе у сім’ї захищеною та в безпеці.

Слава родині,

Слава дитині,

Слава Богу святому,

Щоб спала дитина у тихому домі … (з колискової)

Вправа «Мрія»

Мета. Показати батькам, що важливо не жаліти часу для дитини, сприяти усвідомленню батьківського піклування.

Тренер - вчитель. (знайомить батьків із історією для натхнення)

«Одного разу тато повернувся з роботи пізно та був дуже втомленим і знервованим. На подвір’ї його зустрів шестирічний син.

- Тату, можна я в тебе щось запитаю?

- Ну, питай.

- Тату, скільки тобі платять за твою роботу?

- Це не так важливо! – відповів, майже криком, батько. – І для чого це тобі знати?

- Ну, будь ласка, татусю, скажи, скільки тобі платять за годину відпрацьованого часу?

- Ну, припустимо, 70 гривень. А що таке?

- Таточку, а ти зможеш позичити мені 40 гривень?

- Ти просиш грошей у мене на якусь іграшку? – закричав батько. – Негайно повертайся до себе у кімнату і лягай вже спати. Хіба можна бути таким егоїстом? Я працюю кожного дня, втомлююся від важкої роботи, а ти не цінуєш мій труд.

Син тихо пішов спати, а батько продовжував обурюватися забаганкою хлопця «Та як мій син насмілився цікавитися моєю зарплатнею, а тоді ще просити гроші?» Згодом обурення пройшло і тато трохи заспокоївся і почав змінювати свої роздуми: «А може моєму синові дійсно щось треба важливе придбати. Може я повів себе не так, адже він у мене просить гроші уперше.» Батько повернувся до кімнати сина.

- Синку, ти вже спиш? – запитав тато.

- Ні – відповів син.

- Мені здається, що я тобі нагрубив, я - зірвався. Ти мені пробач. Ось бери гроші, які тобі треба.

Хлопець підвівся із постелі і щиро усміхнувся. Тату, таточку, дякую! – вигукнув малий. Пізніше він заліз у кишеню і вийняв кілька банкнот. Батько, побачивши гроші, знову розсердився. Малий склав всі купюри разом, порахував їх і глянув на батька.

- Для чого ти просив гроші, коли в тебе вони є? – обурено сказав батько.

- Я просив тому, що в мене не вистачало. А тепер в мене вже вистачає, - відповів син.

- Таточку, тут рівно 70. Я хочу купити одну годину твого робочого часу. Будь ласка приходь завтра зі своєї роботи трохи раніше, щоб ми могли повечеряти разом.»

Тренер - вчитель. Тепер я пропоную вам на промінцях сонечка написати продовження речення «Я мрію, щоб мій син (моя донька) …» (Батьки пишуть свої мрії)

(Тренер – вчитель прикріплює презентації батьків до символічного «сонечка мрій»).

Рефлексія. Я вдячна всім вам і впевнена, що після сьогоднішньої нашої зустрічі останні слова хлопчика ваша дитина не промовить ніколи.

Вправа «Звертаюсь до дитини»

Мета. Відпрацювати комунікативні уміння спілкування батьків і дітей.

Тренер – вчитель. Спілкування – це мистецтво. Як ним оволодіти? Це є важливо для кожного з нас. Отже, ми сьогодні з вами, шановні батьки, попрактикуємося у спілкуванні зі своєю дитиною на основі «правильних» і «неправильних» звернень.

Я пропоную вам картки із різними звертаннями. Вам потрібно з різною інтонацією промовити кожну фразу відповідно до отриманої ситуації.

1. а) Промовте із жахом: «Облиш! Не чіпай! Ти маленький і в тебе нічого не вийде!»

б) Промовляєте спокійно, доброзичливо та стримано «Я бачу, що ти хочеш мені допомогти. Давай спробуй, а я тобі допоможу.»

2. а) Кричите: «Ти перестань його чіпати! Не поводься, як бандит! Що далі буде з тобою?»

б) Візьміть дитину за руку і промовте рішучим голосом: «Мені не подобається твоя поведінка. Я вірю в те, що ситуацію можна вирішити словом, а не бійкою.»

3. а) Промовте жалібно: «Донечко, чому ти така лінива? Ти в мене така здібна. Якби ти не була такою лінивою, то може краще вчилася. Я не розумію, в кого ти така вдалася?»

б) Промовте рішучим, але доброзичливим та діловим тоном: «Моя, люба донечко, ти така розумна та здібна! Ти можеш досягнути вершин! Я очікую від тебе рішучих кроків у навчанні.»

4. а) Промовте з гнівом та незадоволено до дитини, яка несміливо виступає на публіці: «Та чому ти боїшся? Доки це буде продовжуватися? Ти така велика, а поводиш себе, як мала дитина».

б) Промовте спокійно та з розумінням: «Ти, напевно, трохи соромишся? Читати вірші для великої публіки – це справа не з легких, а сором’язливість твоя називається хвилюванням. Ти з можеш перебороти це хвилювання і виразно прочитати цей вірш. Я вірю в тебе!»

(Батьки розігрують ситуації). Після цікавих практикувань учасники тренінгу аналізують, чому до доньки чи сина варто звертатися спокійно, доброзичливо, а не з гнівом, які манери спілкування можуть нашкодити дитині.

Рефлексія. Народна мудрість говорить: «Слово - не стріла, а глибоко ранить.»

Вправа «Я – хороша мама»

Мета. Сприяти підвищенню самооцінки мами і тата у ролі батьків.

Тренер – вчитель. Кожен із батьків, напевно, хоче бути найкращим вихователем для своєї дитини. Чи не так? От я пропоную вам, шановні батьки утворити коло. Спробуйте продовжити речення «Я – хороша мама, тому що …» (Батьки по колу продовжують речення. Якщо у батьків виникають труднощі слід учителю допомогти їм відшукати у собі позитивні риси батьківства .)

Рефлексія. Всі ви хороші вихователі. Василь Сухомлинський писав: «Любіть своїх дітей, радійте їхній присутності, сприймайте їх такими, якими вони є.»

А ще пропоную вашій увазі тренінги за участю батьків і дітей. Повірте, дуже корисно і цікаво не тільки для учнів, але й для батьків.

Вправа «Малюємо разом»

Мета. Сприяти згуртованості батьків і дітей, вміння «бачити» одне одного.

Тренер – вчитель. Чи любите ви робити щось спільно з дитиною? Сьогодні ми спробуємо виконувати певні завдання разом з дитиною. Пропоную сісти поряд зі своїми дітьми. Перед вами лежить аркуш паперу і кольорові олівці. Я пропоную вам спільно з дитиною намалювати малюнок на задану тему (теми можуть бути найрізноманітнішими: «Спільний дім», «Наші вихідні», «У парку», «Наша сім’я» і ін.). Малювати потрібно мовчки, не розмовляючи, та одним кольором. (Батьки спільно зі своїми дітьми малюють малюнок)

- Розкажіть, що малювали?

Рефлексія. Приємно бачити такі щасливі посмішки на обличчях наших дітлахів та мам. Бажаю вам такою настрою кожного дня.

Вправа «Куля мрії»

Мета. Надати можливість учасникам поважати думки один одного, розвивати мотивацію до аналізу думок інших.

Тренер – вчитель.

– Чи є у вас мрії?

- Що потрібно для того, щоб здійснилася мрія?

- У мене у руках різнокольорові кульки. Прошу мам і дітей підійти та взяти кожному по одній кульці і намалювати на ній мрію. Мами мають намалювати мрію своєї дитини, а дитина - мрію мами. А пізніше ми проаналізуємо ваші мрії. (Батьки і діти беруть по одній кульці будь – якого кольору та малюють мрії.)
Тренер – вчитель. Тепер прошу батьків стати поруч зі своєю дитиною та показати ваші мрії. (Тренер аналізує наскільки батьки знають своїх дітей, чи спілкуються вони з дітьми про їхні мрії).

Рефлексія. Давайте всі кульки об’єднаємо в один великий оберемок. Хай всі ваші бажання здійсняться.

Вправа «Долонька»

Мета. Сприяти важливості батьківського часу для дитини, осмислення ролі батьківства на ціннісно – емоційному рівні.

Тренер – вчитель. Всі батьки допомагають своїм дітям. Як правильно допомогти або чим допомогти? Сьогодні ми спробуємо дізнатися, якої допомоги діти прагнуть отримати від вас, батьки. Готуючись до заняття, напередодні діти вирізали свої долоньки і писали на них, яку допомогу вони хочуть отримати від вас.

- Вам, шановні батьки, пропоную підійти до стола і спробувати віднайти долоньку саме вашої дитини.

Рефлексія. Пам’ятайте, все це ви маєте робити з великою любов’ю, щиро та відповідально. [1, с. 41 - 67]

Підсумовуючи, можна зазначити: важливо те, щоб атмосфера у родині була спрямована на становлення батьківської компетентності через діалогічне спілкування та конструктивну взаємодію «родина – учень - учитель». Василь Сухомлинський зауважував, що «прекрасними» виростають діти тільки у тій сім’ї, де батьки щиро люблять одне одного і свою взаємну любов віддають дітям. Тільки у тій сім’ї, де панує взаємна згода, доброзичливість, взаємодопомога, душевна єдність існують сприятливі механізми діалогічного спілкування та формуються вміння і навички конструктивної взаємодії з дітьми у сім’ї.

Таким чином, «справжнім» авторитетом користуються ті батьки, які є сумлінними до своєї праці, до обов’язків у сім’ї, чесними, уважними до сина чи доньки, активними у громадському житті, а головне – поважають людську гідність.

Щиро бажаю батькам бути конструктивними у спілкуванні з дітьми, мати розумну міру відповідальності, бути чесними до своїх дітей і пам’ятати, що найголовнішим обов’язком є розуміння, вдячність та повага. Хай усі діти нашої країни відчувають тепло та любов татусевих долонь, доброту та ласку маминої душі.