«Утвердити в кожній дитині доброту, сердечність, чуйність до всього живого й красивого».

 (В. Сухомлинський)

         Сьогодні перед освітньою теорією і практикою ставиться важливе завдання – осмислити динамічні зміни в суспільстві, науці і культурі, зробити вибір щодо ціннісних орієнтирів розвитку та перетворення освітньої сфери. На мою думку, найважливішою цінністю на землі є вихована людина, особистість. Через це найважливіше в світі – виховання. Ця категорія є загальна, постійна і вічна. Вона виникла з появою людини на світ й існуватиме допоки існуватимуть люди на Землі. Формування й розвиток моральності, вихованості, ціннісних орієнтирів  у дітей є одним із найважливіших завдань учителя початкової школи.
       Я вважаю, що ціннісні орієнтири визначають міру людяності. Вони починають проявлятися з усвідомленням особистості обов’язку з власного рішення поступатися своїми інтересами заради іншої людини. Ціннісні орієнтири молодших школярів формуються й утверджуються як ставлення їх до оточуючого середовища, до предметного світу, а головне – до світу людського і до самих себе в цьому світі.

      Переконуюсь у тому, що однією із стрижневих складових формування доброї вихованості учнів є розвиток їхньої моральної свідомості, яка полягає у відображенні в свідомості дитини принципів добра, моральності, тобто норм поведінки, що регулюють ставлення дітей один до одного, до суспільства.  А, отже, цей процес має базуватися на основі загальнолюдських цінностей: правди, добра, свободи, дружби, справедливості, совісті, людської гідності.        Усвідомивши все це, мені на думку спадають педагогічні ідеї відомого великого педагога, письменника Василя Олександровича Сухомлинського. Опрацьовуючи його педагогічну працю «Серце віддаю дітям», я дійшла висновку, що молодший шкільний вік – це вік формування почуттів і моральної поведінки. «Утвердити в кожній дитині доброту, сердечність, чуйність до всього живого й красивого, - писав В.Сухомлинський, - елементарна азбучна істина шкільного виховання, з цієї істини починається школа. Справжнє виховання полягає у тому, щоб моральний ідеал добра, правди, честі, духовної краси жив у кожному юному серці, утверджувався в активній діяльності як невід’ємна частина власного єства, власної думки, почуттів, намірів». [6, С.192].

       Для молодого покоління надзвичайно важливо те, як у школі йому допоможуть розвинути найцінніші натуральні ресурси: розум і серце. Щоб дитина могла мати власну думку, вміти її висловити, цього треба навчити в школі, адже в майбутньому їй доведеться здійснювати вибір, приймати рішення, які впливатимуть на власне життя, на сім’ю, на суспільство в цілому. В цьому плані дуже важливо, в якій школі і як вчиться дитина.

      Над цією проблемою все своє життя у школі працював  В.О.Сухомлинський, цьому присвятив свої численні педагогічні і літературні твори.
Новий Державний стандарт початкової загальної освіти у другому класі (з яким я працюю) передбачає вивчення деяких літературних творів-мініатюр Василя Сухомлинського.  Я вважаю, що найважливішою функцією уроків літературного читання у початкових класах є формування в учнів морально-оцінної діяльності, яка передбачає аналіз прочитаного твору, роздуми щодо мотивів і характеристик дійових осіб. Цьому найкраще сприяють уроки – роздуми. На таких уроках учень вчиться знаходити підтекст твору, який аналізує. Хочу звернути увагу на те, як мої другокласники, під час опрацювання творів легендарного письменника, вчилися передавати красу почутого героями,  слухали, як народжується ранкова пісня жайворонка, намагалися передати почуття маленького Сергійка;  «спостерігали», як змінюються почуття дівчини-верби зі зміною кольору її кіс, міркували над змістом прочитаного і свої думки передавали за допомогою малюнків.

 При опрацюванні оповідання «Вічна тополя»,  читаючи, дитина уявляє ту стару – престару тополю, яка стоїть край дороги,  її голі віти узимку, зелене листя весною. Ті з дітей, що все це бачили в дійсності, малюють картини своїх попередніх бачень, немов гортаючи сторінки пам’яті під впливом слів письменника. Так у духовний світ підростаючої людини входять образи і почуття, навіяні зустріччю з письменником, що відкриває їй красу рідної землі,  навчає у звичайних образах звичного побуту відкривати голос любові і життя, вчить цінити понад усе свою Батьківщину, дорожити нею, бо дорожчого за Вітчизну немає нічого.

  А ось так учні у своїх малюнках передавали красу дівчини-верби, яка дивиться у воду і радіє пташиному співу; весною щаслива, а з приходом холодної осені сумує та зітхає.

     Опрацьовуючи оповідання «Які вони бідні», учні передавали у своїх малюнках народження ранку та уявляли  жайворонка, який заводив свою дивовижну пісню.

  Ще хочу поділитися враженнями, як діти майстерно висловлювалися щодо прочитаного, пояснювали, що саме мав на увазі автор, коли говорив, що тополя «вічна» (оповідання «Вічна тополя»).

Також діти вчилися визначати основну думку оповідання. Для мене важливо було, щоб кожна дитина змогла висловити цю думку  кількома реченнями,  навіть і однією фразою. (оповідання «Верба – мов дівчина золотокоса»)

У своїй педагогічній праці «Сто порад учителеві»  Сухомлинський підкреслює ситуацію вибору в процесі внутрішньої боротьби особистості, не на людях: «Справжня людина та, яка не робить гидоти, непристойності, підлості на самоті. Нехай завжди, коли ти залишаєшся на самоті, суворим, вимогливим свідком твоїх вчинків буде власне сумління.»[7, С. 608 - 609]. На мою думку,найглибший слід у душі свого вихованця залишає той, хто зумів розбудити у дитині почуття людської гідності, прагнення до добра, правди, честі, краси, хто здатний збагнути складну, часто сповнену суперечностей душу дитини, і плекати у неї паростки духовності. Велика роль у цьому належить мудрому Слову, що виходить з народних уст, рідному слову, яке дитина чує кожного дня.

      Вивчення творів В.О.Сухомлинського може бути пов’язане не лише з уроками літературного читання, а й з інтегрованим курсом „Я у світі”, «Природознавством», а також на уроках позакласного  читання.
Всім відомо, що молодші школярі краще запам’ятовують, сприймають навчальний матеріал в комплексі суміжних знань, знань з про навколишнє середовище,  навколишню природу, світ, дійсність, рідну землю, відносини між людьми тощо. [5, С. 41 – 44]

      Сучасна школа і початкова ланка зокрема, покликані формувати у дітей духовні якості на засадах моральних цінностей суспільства, що є ознакою духовної сформованості, самодостатності особистості, показником рівня її вміння жити серед людей, тобто в суспільстві.  І тільки тоді у душах підростаючого покоління буде почуття любові, доброти та поваги.