Щастя … Кожен у своєму житті прагне знайти своє щастя. На мою думку, це щось особливе, водночас єдине і тендітне для кожного з нас. Ми самі обираємо і визначаємо для себе щастя, «майструємо» його власними руками, «оберігаємо» від руйнувань.

Василь Олександрович Сухомлинський вважав, що щастя дитини неможливе без віри у неї. Запитаєте чому? Тому, що тільки віра здатна творити щось прекрасне і творче, яке робить людину щасливою. [2, с. 121] Ми, як педагоги, маємо думати про те, що «вкладаємо» у душу маленької особистості. Посіяне зерно даватиме плоди через деякий час і важливим є те, щоб ті плоди творили добро, а, отже, дарували щастя.

• щоб наші вихованці знайшли щастя, батьки мають бажати щастя синові чи доньці. Щирі, «чисті» і справжні слова – бажання, без сумніву, стануть «благодаттю», запорукою до щастя. Звичайно, щастя – це не річ, яку можна взяти, а це внутрішній стан душі, який є нездоланним. [3, с. 79] «Я щиро радію за тебе», «Я щаслива бачити тебе …», «Я щаслива за тебе», «Мені за щастя …» - такими «теплими» словами намагаймося звертатися до дітей, при цьому не забуваймо дарувати усмішку, випромінювати тепло своєї душі. А ще я думаю: треба навчити дитину не заздрити чужому щастю. Чому? Заздрість робить людську душу черствою, грубою і замкненою. Навчіться радіти чужому щастю!..

Виховуючи щасливих дітей - ми будуємо майбутнє. Підходить до мене молода матуся і скаржиться на свою доньку, просить у мене допомоги; говорить «Я в неї вклала скільки грошей і сил, а вона така невдячна». Дивлюся у вічі матусі і бачу глибоко у душі немає щастя. Думаю, чим їй допомогти? Довго не даю відповіді, тому що вражена. Врешті – решт наважуюся запитати «А ви щасливі?» Спілкуючись, роблю висновки, що дитина росте не щасливою, тому що поряд з нею немає любові. Дівчинка обділена, тому що поряд з нею немає щасливої мами.

Можливо дехто не погодиться зі мною, у таких прикрих випадках батьки та й всі ми звинувачуємо дітей у їх невдячності та жорстокості до своїх батьків. Моя позиція з цього приводу така: батьки не праві. Чому? У таких батьків немає віри у свою дитину, вони «не бачать» власного щастя, яке поруч. Діти часто залишають власний будинок і тікають шукати власного щастя, їм важко (часто на вулиці вони голодні і холодні), але вони щасливі. Це трагедія … Мати плаче і ридає, просить допомоги в інших, але не бачить причини в собі. Намагайтеся чути свою дитину, бачити щастя, яке зовсім поруч, намагайтеся частіше усміхатися до своєї дитини, хвалити її за успіхи, обнімати і говорити теплі слова.

Спостерігаючи за перехожими, я звернула увагу, що одні люди йдуть по вулиці веселими, а інші – сумними. Запитую себе: чому? Тому, що їм на душі важко і тривожно та й нещастя робить їх «тяжкими».

Що заважає бути щасливим? В першу чергу ми маємо навчитися любити один одного, ніколи не заздрити, щиро радіти за успіхи своїх близьких, не бути лицемірними. Звичайно, перелік добрих рис людини великий, але важливим є також внутрішній стан людини. На жаль, на своєму життєвому шляху ми зустрічаємо людей, які говорять щось хороше, а в душі – протилежне. У таких людей «гниле» щастя, яке робить їх ще більш нещасними.

Щастя педагога… Яким воно має бути? Мабуть кожен з нас задумувався… Звичайно, готових рецептів як навчити маленьку дитину пізнавати і розуміти немає. Кожен учитель цей рецепт складає сам. Існують рецепти, які допомагають нам жити, працювати, виховувати, розуміти кожну дитину як індивідуальність, бачити в ній творчий потенціал.

Мені здається, що найщасливішим є той учитель, який вміє дати щастя комусь, зробити те щастя захоплюючим і радісним. Виникає питання, як його створити? На мою думку, рецептом такого щастя має стати екстракт Доброти душі, бальзам Щедрості, коктейль Любові. Тільки такі «інгредієнти» здатні посіяти в душі дитини зернятка поваги один до одного, віри у себе, велику силу духу.

Спілкуючись зі своїми вихованцями, я відчуваю радість життя, у мене є надія на те, що я корисна комусь; я почуваю себе щасливою. Коли я дивлюся в оченята, наповнені цікавістю – я щаслива; коли я бачу як у голівці дитини народжується ідея – я щаслива, коли я бачу як учні вранці поспішають до школи – я щаслива. А головне – навчіться радіти кожній миті свого життя і ви відчуєте щастя.

Я вважаю, що кожен учитель – це коваль щастя. Саме завдяки такій наполегливій праці учитель здатен запалити у кожній дитині жагу до знань, розуміння самого себе, здатності долати життєві перешкоди. Звичайно, велике значення має духовне зростання та самовдосконалення кожного з нас.

Праця учителя – це мистецтво, і тільки від «митця» залежить чи буде це мистецтво приносити задоволення, а задоволення від своєї роботи – це щастя. Щастя викликати позитивні емоції у оточуючих, відчувати гордість за прожитий день. Учитель, який не вірить у себе не може когось зробити щасливим. [6]

Іноді діти, які занадто сором’язливі вважають себе нещасливими. Чому? Тому, що «бояться» проявити себе, повірити у себе. Як бути? У такому випадку запропонуйте пограти у гру «Моє щастя». Із паперу зробіть квітку (ромашку), на кожній пелюстці запишіть людські чесноти і запропонуйте дітям спробувати скласти рецепт щастя. Якщо діти не впевнені собі – допоможіть, але не нав’язуйте свою думку, тому що важливим є те, як дитина уявляє своє щастя.

Що таке щастя? Кожна дитина з цього приводу має свою думку. Для когось це приємний відпочинок із сім’єю, для іншого – приємна покупка… Одна учениця мого класу написала, що людина може бути щасливою тоді, коли вона чесна і справедлива. Про що це говорить? Моя думка з цього приводу така: дівчинка розуміє щастя по – дорослому, вона передбачає людське щастя у гармонії з оточуючими, у взаєморозумінні в суспільстві. Якщо ми навчимося розуміти один до одного, то світ стане добрішим і не буде міжусобиць. Звичайно, щоб досягти гармонії, потрібно докласти неабияких зусиль: Великої Любові, Щирості, Терпіння, Вдячності та Доброти. Можна ще багато наводити прикладів людських чеснот, але пам’ятаймо – щастя – це благодать, яке треба приймати яким вона є.

А чи замислювались ви над тим, що коли ми вітаємо своїх рідних, близьких, друзів зі святом, то бажаємо щастя. Кожен з нас прагне насамперед пізнати щастя у друзях, в улюбленій професії, у родині, у сім’ї, у славі. На мою думку, тільки той, хто прагне до щастя, може його пізнати. Для щастя має бути ще велика сила волі. У народі кажуть: «Якщо немає сили й волі, то не буде щастя й долі».

Беззаперечно, кожна особистість має право на щастя. Але чи кожен може бути щасливим? Це вічна тема, як і саме людство. І відповість кожен із нас на це питання по-своєму, тому що скільки є людей на Землі, стільки й уявлень про щастя. Одному щастя уявляється клаптиком рідної землі, другому – багатство, але кожен з них пізнає його із задоволенням. [1, с. 132]

Можливо дехто не погодиться з моєю думкою, але я вважаю, що щастя не в тому, щоб робити те, що ти хочеш, а щастя у тому, щоб тобі хотілося того, що ти робиш. Трапляється так, іноді ми робимо щось приємне для когось, щоб мене «побачили». Хочеться, щоб усі стали у душі добрішими до себе, до оточуючих, до всіх, всіх, всіх… Щастя здатне розтопити у душі зло і оселити добро.

Логіка моїх міркувань доводить до висновку, що щасливою є кожна людина, але не завжди ми усвідомлюємо своє щастя. Іноді ми шукаємо його десь далеко, а воно поруч. Щастя кольорове: воно – веселе, дивовижне, прекрасне, радісне, захоплююче, світле.

Щастя – це життя, яке кожному з нас подарувала матуся.

Щастя – бачити розмаїття навколишнього світу.

Щастя – чути пташиний спів, мелодійну українську пісню, дзюркотіння струмочка.

Щастя – це відчуття маминої та татової ласки.

Щастя – це відчуття чути запах квітів, скошеної трави, аромат степу, рідної батьківської домівки.

Щастя – це смак маминого борщу.

• – це здійснення мрій.

Насамкінець хочу побажати всім великого щирого щастя. Нехай воно супроводжує вас завжди. Зумійте прокласти стежину до свого щастя, навчіться тримати його у руках, даруйте і бажайте щастя близьким, поспішайте цінувати своє щастя.

Список використаних джерел

1. Мельник В. Таємниця Бажань і Щастя або як стати найщасливішою людиною. Т., 2009.
2. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. // Наукова праця. – К.: Радянська школа, 1988.
3. Богуш А.М. Етичні бесіди у початкових класах. - К.: 1998
4. Вейсс Ф. Р. Моральні основи життя / пров. з фр. - Мн.: Юнацтва, 1994;
5. Жуховіцкій Л. А. Щасливими не народжуються. - М.: Політвидав, 1983;
6. Використані матеріали Інтернет – ресурсу // Режим доступу: http://lib.misto.kiev.ua/
7. http://old.dyvensvit.org