На мою думку, стрімкий розвиток інформаційно – комунікаційних технологій та системи медіаосвіти в Україні потребує цілеспрямованого дослідження та вмілого і безпечного користування ними. Кожна особистість, яка народжується відразу потрапляє  в середовище різноманітних медіа: радіо, телебачення, кіно, преса і, звичайно, Інтернет. Все це стає її повсякденним, з якого вона черпає інформацію (корисну і шкідливу), а також  дістає моделі поведінки, спілкування, почуття, емоції та ін. Медіа для наших дітей стали головним джерелом соціального знання, «підручником життя». Повністю відгородити дитину від сучасного медіа – середовища  ми  не можемо, а тому, на мою думку, важливу роль у цьому питанні відіграє виховання медіа – культури та медіа – грамотності. Виховання особистості починається в сім’ї, потім до цього процесу долучаються і вихователі, і вчителі, і суспільство вцілому.

Цілком справедливим буде твердження, що модель медіаосвіти у навчально – виховному процесі полягає  у тісній співпраці школи та сім’ї. [2, с.171] Саме таку модель я впроваджую у практику своєї роботи. Головною метою моделі є вміння шукати, переробляти, переосмислити та створити якісний медіа – продукт, який би приносив суспільству користь та мав високий рівень медіа – грамотності. Нерідко для досягнення успіху,  я   працюю із сім’єю, налаштовую батьків на правильне розуміння медіа. Саме така робота, на мою думку, сприяє розвитку у батьків компетентності ефективно взаємодіяти з інформаційними джерелами, вмінням знаходити потрібну інформацію, аналізувати її, оцінювати зміст достовірності та корисливості.

Спілкуючись з батьками, я часто чую, що не всі мами і тата контролюють безпеку дитини в Інтернеті. Засуджувати їх в цьому не потрібно, тому що саме необізнаність батьків може бути ознакою  неправильного розуміння медіа.  З цього приводу хочу запропонувати вашій увазі деякі теми індивідуальних бесід з батьками:

• «Місце комп’ютера у квартирі» (Раджу мамі поставити комп’ютер у таку кімнату, яку використовують всі члени сім’ї, тоді розмови про Інтернет та слідкування за його використанням стануть невід’ємною частиною повсякденного життя. А ще батьки зможуть використовувати Інтернет разом з дитиною);
• «Інтерес до того, чим займається моя дитина» (Раджу батькам обговорювати теми, які пов’язані з Інтернетом. Поговорити про цікаві речі, для яких можна використати Інтернет, а також про складні проблеми, з якими може стикнутися дитина, перебуваючи в мережі);
• «Комп’ютер може …» (Даю пораду батькам розповісти дитині про позитивні сторони використання комп’ютера. Вчити дитину шукати потрібний матеріал в он - лайні);
•  «Подорож з Інтернетом» (Заздалегідь сплануйте подорож під час канікул. Для цього перегляньте освітні сайти для підтримки шкільної роботи або  відшукайте інформацію про хобі чи захоплення вашої дитини. А також створіть закладки для улюблених сайтів, щоб швидко переходити до них);
• «Час і порядок використання Інтернету» (Раджу батькам разом з дитиною продумати і визначити час  і порядок використання Інтернету. При цьому слід визначити час перебування в он-лайні, а також веб – сайти, які можна відвідувати).

Спілкуючись з батьками, раджу також, щоб і самі вони контролювали свій час в он – лайні та перелік веб – сайтів, тому що діти зазвичай наслідують своїх батьків або користуватися Інтернетом тоді, коли дітей немає вдома. Такі бесіди з батьками сприяють взаєморозумінню учасників виховного процесу, формуванню громадської думки, зацікавленості батьків своєю дитиною, зближенню дитини з батьками. Адже, якщо учасники навчально – виховного процесу  будуть медіа – обізнаними, тобто засвоюють певний рівень медіа – культури, то зможуть забезпечити себе від негативних впливів освітньої мережі та вільно орієнтуватимуться у світі інформації.

У практиці своєї роботи я неодноразово проводила анонімне анкетування як серед учнів, так і серед батьків. Пропоную вашій увазі деякі цікаві питання, які ви зможете використати у своїй роботі:

•  Помічаєте, що в он – лайні проводите більше часу, ніж планували?
•  Відчуваєте деякий потяг до Інтернету, починаєте думати про нього на роботі?
•  Помічаєте, що пізно почали лягати спати, сидячи у Інтернет – мережі?
•  Дратуєтеся, коли хтось відволікає Вас?
•  Віддаєте перевагу Інтернет – спілкуванню, а не «живому» спілкуванню?
•  Відмовляєтеся від прогулянки з рідними заради Інтернету?
•  Помічаєте, що на роботі немає успіхів?
•  Кажете  собі: «Ще хвилинку», знаходячись в мережі?

Саме запитання такого характеру допоможуть вчителеві визначити характер спілкування в «класній родині», перспективи подальшої роботи, зробити висновки та продумати тему наступних класних зборів.

Повертаючись до думки медіа – компетентності  батьків, хочу зазначити, що  навички критичного сприйняття інформації в Інтернеті і традиційних ЗМІ, аналізу медійних повідомлень, оцінювання їх достовірності і об’єктивності може і повинна формувати українська медіаосвіта. [1, с.52] Реальна гібридна війна на Сході нашої країни  по – різному трактується на Інтернет – сайтах, телебаченні, пресі.  Особливо антиукраїнська пропаганда і  неправдива інформація висвітлена в Інтернет – мережі. Тому протистояти тому ми можемо, пояснюючи батькам і учням про ознайомлення з інформацією з різних джерел, вмінню цю інформацію аналізувати і співставляти з реальними подіями в нашій державі. І тільки таким чином підростаюче покоління зростатиме всебічно розвиненим, медіа – грамотним та гідними нащадками свого народу.

Я вважаю, що важливим чинником медіаосвіти є культурні традиції українського народу. Саме медіа – компетентність особистості формується на етнолінвістичному підґрунті етнокультурних та етнопсихологічних чинників,  досліджує зв’язки між мовними і культурними явищами свого народу. Медіаосвіта також тісно пов’язана з курсом нашої держави на входження до Європейського Союзу. Це дасть змогу учням, починаючи з початкових класів, усвідомити, що медіа – культура базується на цінностях поваги до людської гідності, свободи, демократії, рівності та поваги до прав людини.

Мені здається, що на сьогодні медіаосвіта стала компонентом освіти, який доступний дітям, а також стала частиною навчальної програми і безпосередньо використовується у навчально – виховному процесі. Варто також зазначити, що сучасна медіаосвіта далеко невичерпна, а вимагає вивчення нових медіа, вміння поєднувати знання з різними освітніми галузями, а також слугує додатковим засобом забезпечення зв’язку навчального матеріалу з сучасним життям.

Хочу зазначити, що є учні, які надміру цікавляться відеоматеріалами зі сценами насильства. Як бути в такій ситуації? У такому випадку батькам потрібно заборонити, але сувора заборона ефекту не принесе. Мами і тата повинні долучатися до улюблених відеороликів в Інтернеті. А головне – обговорювати побачене, характеризувати поведінку героїв, аналізувати сюжет, визначати наслідки для оточуючих. Такі спільні дії дітей з батьками виробляють уміння оцінювати власні судження; давати аналіз поведінки як своєї, так і інших; розуміти мотив такої медіа – продукції.  А ще спонукують вихованців до критичної оцінки медіа – інформації, власного ставлення до побаченого.

Отже, підсумовуючи, можна стверджувати, що сім’я є найвагомішим осередком формування у дітей моральних цінностей та  соціальних рис. Саме від сімейного виховання залежить, якою виросте особистість, чим буде захоплюватися, як буде ставитися до мас – медіа. Проте слід зауважити, що протидіяти сильному потягу дітей до медіа – продукції з роками стає складно. Ефективним засобом протидіяти є застосування превентивних, профілактичних дій та заходів, які сприятимуть розвиткові в учнів критичного ставлення до «некоректних» засобів мас – медіа. Хочу побажати всім тільки корисної медіа – продукції, обізнаності у користуванні Інтернет – мережею та високого рівня медіа – грамотності.  

Список використаних джерел

1. Іванов В.Ф., Волошенюк О.В. Медіаосвіта та медіаграмотність: Навчальний посібник   – Київ: Центр вільної преси, 2012.

2. Гуров В.Н. Сім’я  в системі формування сучасної особистості. // Навчально – методичний посібник – Київ: Молодь, 2001. 

3. Хайруліна Н. Школа як система взаємодії // Завуч, 2000. – №13.

4. Концепція впровадження медіаосвіти в Україні // Інститут соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ispp.org.ua/news_44.htm