На мою думку, головним екзаменатором наших вихованців є життя. Запитаєте, чому я так думаю? Тому що, сьогодні важливо як дитина буде адаптована до соціального середовища, чи здатна вона буде приймати виважені рішення, чи вмітиме аналізувати свою позицію, чи зуміє реалізувати себе в житті. Можливо, дехто не погодиться зі мною, але я вважаю, що саме школа має  відіграти неабияку роль у становленні особистості. Щоб підтвердити свою думку, скажу таке: у недалекому минулому мета школи полягала у традиційному наборі знань, умінь та навичок, якими повинна була оволодівати дитина. Сьогодні такий підхід не є ефективним, тому що традиційна схема передачі знань від вчителя до учня в певній мірі є застарілою. Сучасний соціум потребує таких учнів, які вміють активно діяти, оперують та управляють інформацією отриманою з різних джерел, здатні вчитися протягом усього життя. Для того сучасному учителеві потрібно найповніше усвідомити мету освіти, яка зорієнтована на компетентнісному підході. [1, с.23].  Я вважаю, що саме ключові  компетентності є тим «наріжним каменем», які  утворюють взаємозв’язок урочної та позаурочної роботи. І тільки так учень зможе тісно взаємодіяти із соціумом.

Мені здається, що сьогодні не потрібно перевантажувати дитину знаннями «на всяк випадок», а навчити її правильно користуватися величезними базами інформації, вчити «фільтрувати» здобуту інформацію, вміти нею правильно оперувати. Всі ми знаємо, що відповідно до Закону «Про загальну середню освіту» навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів базується на інваріантній та варіативній складових. [4, с.12].  Цілком справедливим буде твердження, що вчитель початкових класів має надати кожному учневі можливість поглибити та підвищити свій загальнокультурний рівень, розширити кругозір та ерудицію вивчаючи варіативну складову. Цим самим ми забезпечимо всебічний розвиток особистості, розширимо спектр інтересів молодшого школяра, сприятимемо їх індивідуальному, інтелектуальному та психофізичному розвиткові. Діти охоче займатимуться улюбленою справою, відкриватимуть для себе нові захоплення, вдосконалюватимуть свої фізичні якості.

Я, звичайно, не знаю, яка доля чекає моїх вихованців, як складеться їхнє  майбутнє, яких вершин вони досягнуть у житті, але щиро хочу, щоб роки, проведені у початковій школі, залишили у їхній душі приємний та світлий спогад і стали надійним «фундаментом» у житті. Аргументом на користь моєї позиції є завдання, які я ставлю перед собою:

• не зламати духовне здоров’я дитини, а, навпаки, сприяти їх емоційному благополуччю;
• вчити дитину отримувати різносторонню освіту, щоб вміти вільно орієнтуватися у потоці великої інформації;
• дати можливість кожній особистості якнайповніше реалізувати свій творчий потенціал через самопізнання;
• прилучити дитину до різних видів практичної діяльності, яка є необхідними у повсякденному житті.

Ряд завдань можна продовжити далі, але головним завданням кожного учителя початкових класів є розкрити у кожній дитині «ізюминку» неповторності, індивідуальності, яка і реалізуватиме її творчий потенціал. Важко не погодитися, що справа ця потребує працьовитості, відповідальності, систематичності та інтелектуальності. Тому значну увагу нам слід приділяти ефективному використанню варіативної складової.          Важко не погодитися, що тільки у процесі системного впровадження ми забезпечимо цілісність та розвиток дитячої творчості. [2, с.48].  

Можливо, дехто не погодиться зі мною, але я вважаю, що одну годину варіативної  складової потрібно використовувати  для  індивідуальної години. Ви запитаєте, чому? Моя думка така: ця година для роботи не тільки з дітьми, які потребують корекції знань, умінь та навичок, а й з обдарованими дітьми, з дітьми з високим інтелектом, тобто, на цих уроках  у  вчителя початкових класів є можливість розкрити творчий потенціал учня, талант та неймовірні можливості. Важливо, докласти всіх зусиль, щоб ваші старання принесли вам велике внутрішнє задоволення.

Хочу поділитися з вами як розкрити у дитини можливості. На жаль, більшість батьків не замислюються над тим, що новонароджене немовля володіє великими можливостями. Мабуть тому, деяка кількість людей протягом свого життя так і не розкриває своїх талантів, а залишається на низькому рівні розвитку. Насправді, у кожної особистості великий дар здібностей. Розглянемо це на прикладі гри на музичному інструменті: щоб навчитися добре грати, потрібно приблизно один рік. Погодьтеся – це небагато, але потрібно тільки бажання. А щоб було бажання, потрібно ставити перед собою мету і намагатися до неї йти. Повірте, щоб досягти успіху, потрібно бути наполегливим у досягнення своєї мети. Звичайно, дитина не завжди наполеглива і тут на допомогу мають прийти батьки, які повинні створити для дитини такі умови, завдяки яким дитина з радістю досягатиме поставленої мети. Осторонь не повинен бути і учитель тому, що більшу частину свого часу дитина проводить у школі, де учитель бачить потяг дитини до чогось улюбленого, неповторного.

Хоча мій власний життєвий досвід ще порівняно незначний, хочу навести приклад із власного життя. Минулого року мій син почав відвідувати уроки в музичній школі. Ми запропонували йому вибрати музичний інструмент, на якому він хоче навчитися грати. Він нас запевнив, що дуже хоче навчитися грати на гітарі. Я думала, що син вибере фортепіано, так як старша донька закінчила клас «фортепіано» і син часто чув композиції, які вона виконувала. Вже минув рік, ми купили йому свій музичний інструмент і син завзято продовжує грати на гітарі. Це свідчить про те, що якщо дитина буде наполегливо прагнути до мети то її обов’язково досягне. Потрібно вчити дитину ставити перед собою мету, не відволікатися від неї, докладати максимум зусиль і не здаватися перед труднощами. На мою думку, варто і батькам концентрувати свої зусилля на підтримку своєї дитини, разом з нею «протоптувати дорогу» в задуманому напрямку, не звертаючи увагу на невтішні результати. Я вважаю, якщо дитина буде впевнена у своєму таланті, то їй буде комфортно, вона радітиме своїм успіхам і робитиме висновки при своїх невдачах.

На мою думку, уроки варіативної складової мають пов’язуватися із життєвим досвідом учнів, бути цікавими, захоплюючими. На таких уроках я використовую ігрову, практичну, індивідуальну, групову діяльність школярів. Під час уроку слід поєднувати як пізнавальну, так і оздоровчу – рухову діяльність учнів. При такій роботі будь – який матеріал буде охоче сприйматися учнями, викликатиме у них захоплення, створюватиме позитивний настрій на уроці, а головне – полегшить процес засвоєння знань.

Декілька років поспіль ми з учнями працювали над вивченням предмету «Логіка» з варіативної складової. Що було цікавого? Діти із задоволенням чекали уроків логіки. Завдання до уроків я добирала такі, які були направлені на розвиток в учнів довільної уваги, учні вчилися узагальнювати, аналізувати, знаходити головне. На мою думку, за допомогою логічних завдань ми розвиваємо у молодших школярів їх інтелектуальний потенціал, активізуємо пізнавальну активність, стимулюємо мислення, розширюємо кругозір. Тільки уроки логіки здатні навчити дитину знаходити нестандартні рішення проблемних питань, дозволяють дитині глибше пізнати «світ мислення», розвивають розумову активність, полегшують процес засвоєння знань, а також сприяють розвитку математичних здібностей.

Як свідчить практика, особливість початкової школи полягає в тому, що діти, які приходять до школи мають різний ступінь підготовки до навчання, різняться і своїм соціальним досвідом. І ми, учителі початкових класів, працюємо над тим, щоб кожну дитину адаптувати до нових умов, розпізнати у кожній душі природні задатки, розвивати їх здібності, а головне – ми створюємо умови для індивідуального розвитку дитини.

Підсумовуючи сказане, хотілося б звернути увагу на атмосферу сприятливого комфорту для навчання, моральні орієнтири особистості, які є безпосереднім впливом на самооцінку учня, його толерантності до інших, самодисципліни. Як на мене, то тільки відповідальність, працьовитість, повага до інших здатні поважати та цінувати кожну індивідуальність. Чому? Тому,  що саме учитель готує дитину до дорослого життя так, щоб вона не втратила моральних цінностей, зуміла знайти сенс у житті, а, отже, змогла якнайефективніше реалізувати свій талант, поважати почуття й потреби інших. Ми маємо виховати у дитини індивідуальні орієнтири, навчити цінувати не тільки соціальні, а й духовні та фізичні можливості, поважати почуття й потреби оточуючих, а головне – чути інших, проявляти до них увагу, зацікавленість.

Хочу побажати усім прагнення та вміння «топтати стежину» до задуманого, бути наполегливим, підкорювати вершини та насолоджуватися успіхами у житті. Нехай емоційний заряд дозволить вам ніколи не зупинятися, а примножувати власні здобутки .

Список використаних джерел

1. Гаряча С. А. Педагогіка майбутнього. // Початкова освіта. – 2011. - № 9

2. Ібряшкіна Н. Формування у дитини емоційно - позитивного ставлення до шкільного навчання // Початкова освіта. – 2007. - №42.

3.Єрмакова І.Г. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики. // Науково-методичний  посібник - З.: Центріон, 2005.

4. Державний стандарт початкової загальної освіти// Початкова освіта. – 2011. - № 18

5. Можаєва О.М. Формування і розвиток основних компетентностей особистості в початковій школі // Початкова освіта. – 2009. - №32.

6. Використані матеріали  Інтернет – ресурсу // Режим доступу: http://faqukr.ru