Якщо є світло у душі, буде краса в людини.

                                                           Якщо є краса в людини, буде гармонія в домі.

                                                           Якщо є гармонія в домі, буде порядок у нації.

                                                          Якщо є порядок у нації, буде мир у світі.

       У той час, коли в Україні відбуваються певні політичні, економічні та суспільні зміни, особливого значення набуває виховання громадян, які здатні побудувати відкрите, інформативне громадянське суспільство, в основу якого   були б закладені та постійно втілювалися толерантність, конструктивна демократія та повага до прав людини. 

      На мою думку, школа здійснює важливий вплив на соціалізацію дітей. В школі дітей ми навчаємо  не тільки читати й писати,  але даємо уявлення про загальноприйняті цінності. Школа являє собою суспільство в мініатюрі — саме тут відбувається формування особистості дитини та її поведінки.  Освіта забезпечує спадкоємність та відтворення соціального досвіду. Саме у сфері освіти дитина засвоює необхідні для соціальної практики знання, цінності, формує навички соціальних відносин. Сьогодні освіта є могутнім джерелом соціально-економічного, науково-технічного, культурного розвитку суспільства. Вона є також сферою духовного росту людини.

     Оцінюючи значення думок різних вчених, я вважаю, що соціалізація не є одностороннім процесом. Діти вчаться  у своїх батьків, одноліток, педагогів. Під впливом цих людей у них формуються інтелектуальні, соціальні та фізичні навички, які необхідні для виконання  соціальних ролей.

     Саме навчальний предмет «Я у світі» реалізує галузь «Суспільствознавство» Державного стандарту початкової загальної освіти і спрямовується на соціалізацію особистості молодшого школяра, його патріотичне і громадянське виховання. [4, с. 204]. Я переконана, що поступове формування ставлення школярів до себе, до найближчого і віддаленого соціального середовища сприятиме розвитку їхньої самосвідомості й самовизначення, а також прагнення до самовдосконалення.

    Суспільствознавство  - один із основних засобів формування громадянської культури. Складовими культури є громадянська освіченість, компетентність, досвід громадянської участі у суспільному житті, громадянська зрілість особистості, що визначається духовно – моральними якостями, ціннісними орієнтаціями та світоглядно – психологічними характеристиками особи. 
На мій погляд, лише застосування різноманітних активних форм урочної та позаурочної діяльності учнів, створення демократичного клімату в колективі можна досягти якості та дієвості громадянської освіти в класі. 
Одним з важливих завдань суспільствознавства є формування у дітей громадянської компетентності та розвиток демократичної культури. Базовий еталон громадянської компетентності опрацьований у розробленій АПН України « Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності». Ми виходимо із загальновідомої істини, що компетентність проявляється під час діяльності осіб  у поєднанні з цінностями, інтересами, метою яких є досягнення конкретного результату. 

        Переконуюсь у тому, що однією із стрижневих складових формування доброї вихованості учнів є розвиток їхньої моральної свідомості, яка полягає у відображенні в свідомості дитини принципів моральності, добра, тобто норм поведінки, що регулюють ставлення дітей один до одного, до суспільства.  А, отже, цей процес має базуватися на основі загальнолюдських цінностей: правди, добра, свободи, дружби, чесності, справедливості, відповідальності, совісті, людської гідності. [2. с.41, 44]. Усвідомивши все це, мені на думку спадають педагогічні ідеї відомого великого педагога, письменника Василя Олександровича Сухомлинського. Опрацьовуючи його педагогічну працю «Серце віддаю дітям», я дійшла висновку, що молодший шкільний вік – це вік формування почуттів і моральної поведінки. «Утвердити в кожній дитині доброту, сердечність, чуйність до всього живого й красивого, - писав В.Сухомлинський, - елементарна азбучна істина шкільного виховання, з цієї істини починається школа. Справжнє виховання полягає у тому, щоб моральний ідеал добра, правди, честі, духовної краси жив у кожному юному серці, утверджувався в активній діяльності як невід’ємна частина власного єства, власної думки, почуттів, намірів». [3, с.192].

         Я розумію, що майбутнє нашої держави залежить від свідомої позиції  підростаючого покоління; тому, в повсякденній праці з дітьми, намагаюся в кожній «маленькій душі» плекати  любов до своєї землі, до її неповторної краси, прищеплювати щиру повагу один до одного, бути чесними і чуйними  з оточуючими.

      Хочу поділитися деяким досвідом роботи з моїми вихованцями. Так, наприклад, при опрацюванні теми «Доброта – це краса людської душі», діти висловлювали свої думки «Як я розумію добро?» 

        Як вже було вище зазначено, що соціалізація особистості відбувається за  рахунок стихійного і цілеспрямованого впливу на особистість різних факторів соціального середовища; тому, на мою думку,велику увагу слід приділяти спілкуванню. У цій галузі також хочу поділитися деякими напрацюваннями.

Пропоную цикл бесід, спрямованих на ефективне і продуктивне  спілкування дітей. Наприклад, «Кого ми називаємо добрим (чесним, ввічливим тощо)». Ми разом з дітьми виводимо «золоті» правила того, як розвинути в собі ці якості.
Доброта «Духовні корені добра»

Правила доброти:

• допомагати слабким, хворим, старим, маленьким,  бідним, знедоленим;
• пробачати помилки інших;
• не заздрити;

• жаліти інших.

Чесність  «Як дотриматися свого слова?»
Правила чесності:

• сказав – зроби;
• не впевнений – не обіцяй;
• помилився - зізнайся;
• забув – попроси пробачення;
• говори те, що думаєш;
• не можеш сказати правду – поясни чому;
• не видавай чужу таємницю.

Ввічливість  «Азбука ввічливості»

Правила ввічливості:

• уміння поводитися так, щоб іншим було приємно з тобою;
• будь завжди привітний: дякуй за допомогу, вітайся при зустрічі,

ідучи – прощайся;

• не змушуй про себе хвилюватися;
• не вередуй, не гарячкуй. Твій каприз може зіпсувати настрій іншим.

     Ще однією формою моєї роботи з учнями є тренінги. Я вважаю, що тренінг є один із найефективніших методів засвоєння інформації. Під час тренінгу учні в практичних ситуаціях висловлюють свою думку, відпрацьовують навички.

Вправа "Чарівна корона"

Учні по колу передають «чарівну корону», при цьому   кожен повинен висловити свої бажання,  відчути, що інші уважно слухають і сприймають їх.

Вправа «Передача почуттів»

Кожен з дітей бере одну кольорову стрічку (на власний вибір). Кожен колір стрічки має певний вид почуття (радість, сум, подив, гнів, любов, сором  тощо). Учням потрібно за допомогою міміки передати даний вид почуття.

Вправа «Який я є і яким хотів би бути»

Учням потрібно продемонструва­ти жестами, мімікою, звуками, яким він є, і потім - яким хотів би бути.  Можна учням запропонувати  відга­дувати почуття, які зображує їх товариш.

Вправа «Інтерв'ю»

Учні поділяються на дві групи: перша - журналісти, що беруть інтерв'ю,

друга - кожен вибирає, ким він буде, яку роль обере  (спортсмен, боксер, артист, лікар, актор тощо). Він має відповідати на запитання журналістів.

Хочу звернути увагу на те, що мої вихованці із задоволенням беруть участь у таких тренінгах спілкування.

     Підсумовуючи вище сказане, зауважу, що тільки з любов’ю у серці до своєї землі, до батьківщини та самовідданою працею можна збудувати процвітаючу державу. Якщо у душах підростаючого покоління буде почуття любові, доброти, поваги; якщо усі будуть цінити своє життя і робити якомога більше корисного для оточуючих і суспільства, тоді й майбутнє можна уявляти безхмарним та щасливим. І пам’ятаймо, що майбутнє будується сьогодні!