І. Черкащина – мій рідний край

У самому центрі України, на берегах Дніпра, що поділяє навпіл наш край, розкинулися зелені луки, безкраї поля, сади і ліси Черкаської області.

Наймолодша донька України була утворена у січні 1954 року.

Черкащина межує з тими областями, з території яких вона була утворена. На півночі сусідкою є Київська область, на  сході – Полтавська, Кіровоградська – на півдні, Вінницька – на заході.

Черкащина має 16 міст, 15 селищ міського типу і 826 сільських населених пунктів.        

Площа її становить 20,9 тис. км², це 18 місце в Україні.

Адміністративний центр області – місто Черкаси. Відстань від Черкас до Києва залізницею – 240 км, шосейними дорогами – 186 км.

Символіка Черкащини

Прапор затверджений рішенням обласної ради №15-3 від 29.01.1998. Прямокутне полотнище синього кольору з відношенням сторін 2:3, що символізує небесну височінь, гідність. По центру полотнища розміщено двостороннє зображення герба. Краї трьох сторін полотнища обрамлені жовтою бахромою (четверта одягається на древко), у верхній частині якого закріплено два шнури відповідно синього і жовтого кольорів, з кутасами золотистого кольору. На прапорі відображений великий герб області. Він відрізняється від малого тим, що має облямівку у вигляді картуша, внизу якої шабля і булава, вище – лаврові вінки, ще вище – гілки калини. У верхній частині обрамлений гілками дуба і жолудів портрет поета Тараса Григоровича Шевченка, який народився на Черкащині. Булава і шабля  є символами славетного минулого козацького регіону, лавр – слави, дуб – сили і непохитності, жолуді – надії на зростання і прогрес, калина – національної рослини України. Автори – Олександра і Микола Теліженки.

Герб області – це синій геральдичний щит із зображенням золотого сонця і трьох колосків пшениці. Сонце символізує «космічний вогонь, мужність, силу», синій колір – ріку Дніпро-Славуту, колос – основу життя; три колоски – динамічність, триєдиність земного буття, прогресивний рух вперед. Колоски також символізують так звану «Трипільську культуру» – стародавню цивілізацію хліборобів на території України, зокрема Черкащини. Автори – Олександра і Микола Теліженки.

Ріки Черкащини

З давніх-давен люди селилися поблизу річок, адже вони давали людям воду, рибу, здатність пересуватися на великі відстані. І в наш час річка – безцінне багатство.

Черкаська область розташована по обидва боки могутнього Дніпра. Греки називали його Борисфеном (той, що тече з Півночі), римляни і скіфи – Данаприс («дана» – річка, «іпр» – глибока), турки – узу, а слов'яни –Дънепрь. Дніпро (старослов'ян. Славутич) – ріка, яка тече по територіях Росії, Білорусі i України, третя за довжиною і площею басейну ріка Європи (після Волги i Дунаю). Довжина – 2201 км (у межах України 981 км). Бере початок з болота Аксенінський Мох на південних схилах Валдайської височини, впадає у Дніпровський лиман Чорного моря. Сивий

Акровірш

Давно ця річка славна

Народи три єднає.

І в Чорне море плине.

Простори України

Розкішно прикрашає,

Очиці милує дитини.

Микола Романченко

         Одна з найбільших приток Дніпра в нашій області – річка Рось. Блакитними стрічками прикрашають наш край Тясмин, Вільшанка, Супій, Сула. На заході області течуть Гнилий Тікач, Гірський тікач.

Черкащині

(Уривок)

Вкраїни рідної окраса,

Земля безсмертного Тараса!

Хоч відшуміли, відгули,

Але у серці проросли

І думи й плач, тяжка неволя,

Далеких прадідів зла доля.

Не зна історія зупину.

Твої тополі і калини,

Твої Дніпро і Тясмин, Рось

Знесли усе, що довелось.

На кручах цих, від рясту синіх,

Лунає слава Чигирина.

Де розцвітають в полі маки,

Навік заснули гайдамаки…

                             Людмила Тараненко

*  *  *

Може десь земля є краща й вища,

А над нею – небо золоте,

Та мені найкраща та, де вишня,

Та, де вишня мамина цвіте.

                                               В. Радиш

*  *  *

Черкащина! Твій край казковий!

В садах буя Звенигора,

Густі зеленії діброви,

Дніпро і Рось – брат і сестра.

Тарасів край, Богдана слава

І пам’ять Корсуня жива….

Пісенний край твій величавий,

Навіки рідна сторона.

                                      Й.Спектор

*  *  *

України рідної окраса,

Край пісень і золота – зерна.

Ти колиска нашого Тараса,

Чарівна Черкаська сторона.

Над тобою прогули  сторіччя

В дзвоні пут і праведних мечів.

А сьогодні доля трудівнича

Розквіта в оселях сіячів.

Оглядаю далі придніпрові –

Й горде щастя крильми обійма.

Є краї на світі пречудові,

Та за тебе кращого нема.

                                      П.Власюк.

*  *  *

Хай наймиліша батьківська земля

Тебе на добрі вчинки окриля,

А та любов, що в серці ти зберіг,

Веде завжди на рідний твій поріг,

Бо починається від нього Україна

І рідна мова, й пісня солов’їна.

                                               В. Дігтяр

Тваринний світ Черкаського краю

Тваринний світ Черкащини різноманітний, але кількість особин не значна, адже багато винищено людьми.

Водяться в області косулі, зайці – русаки, дикі кабани, хижі вовки, а також лисиці, куниці. Живуть землерийні кроти, їжаки. Акліматизувалися на території області борсуки, видри, ондатри, єнотовидні собаки.  У Білогірському мисливському господарстві прижилися плямисті олені, завезені з Далекого Сходу, а в Смілянському заказнику розмножуються хутрові звірі.

На полях поширені гризуни – польові миші, ховрахи, тушканчики.

У ріках водяться різні риби. Найпоширеніші соми, окуні, щуки, лящі, судаки, бички.

У заплавах рік водяться перелітні птахи: дикі качки, гуси. На луках сірі куріпки. Біля стоячих водойм багато лелек, на полях – перепілок.

Високі береги Дніпра усіяні численними норами, в яких гніздяться бджолорийки.

Прислів’я та приказки

·     Вовка ноги годують.

·     За двома зайцями не гонись, бо жодного не спіймаєш.

·     Не бий бобра – не буде добра.

·     Щур у млині не згине.

·     На мені покатаються, як на їжаку.

 Загадки

Сама мала, шубка пухка,

З гілки на гілку стрибає,

Шишки, горішки збирає.  (Білка)

Майстер має гарний хист:

Він умить збудує міст –

Без сокири й молотка

І без жодного гвіздка!  (Бобер)

Вдалині посеред ночі

Засвітились хижі очі.

Мов жаринки, спалахнули,

Жахом на усіх дмухнули.

Як полинув спів протяжний,

Навіть місяць зблід відважний.

Тож чиї блискучі очі

Всіх лякають серед ночі?  (Вовк)

У біленькім кожушку,

Непомітний він в сніжку,

Тільки вухами пряде,

Чи де хижий вовк не йде?  (Заєць)

Їх, голочок, багато в мене,

Жалять, знаю достеменно,

А дітей я не колю,

Часом молочко в них п'ю.

Осінь тільки-но  до лісу –

Кину бігать, в схов залізу. (Їжачок)

Гострий носик вона має

Слід хвостом все замітає.

Та й полює тишком – нишком

То на зайця, то на мишку. (Лисиця)

Довгі ноги, довгий ніс.

Прилетів – обід приніс:

Смачних жабеняток

Для своїх маляток.  (Лелека)

Понад хмарами літає,

Пильно здобич виглядає.

Як  попобачить її вмить

Камінцем униз летить. (Орел)

Не дзвінок і не сопілка,

Й колотушка не така.

В полі чуєш її тільки,

Як по подружок виклика. (Перепілка)

До життя я маю хватку

Скрізь ношу з собою хатку.

Як від хатки відіб'юся,

Комусь в зуби попадуся.  (Равлик)

Має клешні й довгі вуса.

Я і сам його боюся:

Він щипає, мов гусак,

Ну, а звуть щипаку … (Рак)

Гострі зуби у кота,

Відкусив він їй хвоста.

А вона йому на те:

- Завтра хвіст мій відросте.  (Ящірка)