Анотація

        У даній статті викладені теоретичні напрацювання з певним досвідом роботи на основі комплексу економічних, правових, психолого-педагогічних заходів, спрямованих на попередження та запобігання асоціальної поведінки підлітків.

         Класний керівник – це особа, яка за дорученням народу має повсякденний доступ до найдорожчого народного багатства – душі, розуму, почуттів дітей, підлітків і юнаків.. Класний керівник творить найбільше багатство суспільства – Людину…

                                                                                   В. О. Сухомлинський

     Система превентивного ("превентивний” – в перекладі з латинської (prаventivus) означає запобіжний) виховання – це керована діяльність, що забезпечує теоретичну та практичну реалізацію заходів щодо попередження та подолання відхилень у поведінці школярів, запобігання розвитку різних форм аморальної поведінки, яка є однією із складних проблем сучасної школи.

Педагогічна практика стверджує, що серед учнів стає все більше важковиховуваних. Таку категорію дітей класифікують як діти з нестандартною поведінкою.

       Головними причинами появи важковиховуваності є:

·        відсутність наступності в діяльності дитячого садка і батьків, що виховують дитину вдома, і початкової ланки школи;

·        відсутність ранньої психолого-педагогічної діагностики відхилень у поведінці;

·        несвоєчасне виявлення у дитини як позитивних, так і негативних якостей;

·        відсутність захисту і надання допомоги дитині в процесі її розвитку.

Можливо, не варто виводити прямої залежності з того, була дитина недовантажена навчальними програмами у ранньому віці чи перевантажена. Однозначно, що для дитини у ранньому віці мають бути створені умови для її нормального розвитку і сприятливе середовище. Сьогодні спостерігається намагання батьків чим раніше навчити своїх вихованців якомога більшій кількості речей. Їх, може, і не треба обмежувати в цьому намаганні, але все ж варто пам’ятати, що дитина розвивається до певної міри «автоматично» і для неї  потрібні просто нормальні умови. Особливої уваги потребує та частина дітей, яка має психічні порушення, чи коли існують передумови для виникнення таких порушень. Ці діти вимагають спеціальних підходів і більш інтенсивних занять. Це, наприклад, може стосуватися дітей з розладами типу аутизму. А ці розлади сьогодні стають дуже масовими, можна говорити про те, що це стосується 1% дітей, і на мій погляд це багато. Для таких дітей є дуже ефективним ранні втручання. Рання діагностика у віці 1,5 – 3 років та інтенсивні заняття, які полягають у примусовому розвитку такої дитини за допомогою спеціальних методик. У випадку застосування цієї стратегії 60–70 % таких дітей можуть зрештою піти до загальноосвітньої школи. У випадкуж затягування з діагностикою і примусовим розвитком – до 70% таких дітей у більш старшому віці залишаються помірно розумово відсталими і не здатні до навчання.

      Що ж до раннього розвитку дитини як такого, то ця ідея сьогодні є дуже популярною, вона вдало продана населенню. Відтак, цією ідеєю безумовно зловживають з суто комерційною метою. На жаль, в Україні існує ситуація, коли хто-небудь може створити будь –яку модель раннього розвитку дитини, що базується на будь-яких ідеях, створювати будь-які методики недоведеної ефективності і впровадження їх, буквально, з «коліс». Все це відбувається без жодного контролю з боку держави за тим, що впроваджується, хто це впроваджує і як це взагалі робиться. Сьогодні можна сказати, що ефективність 70-80% методик, які пропонуюся українцям є недоведеною. Чи завдають вони шкоди, теж невідомо. Однозначно, що будь-яка з таких систем має ґрунтуватися на локазовій базі, базуватися на дослідженнях, у ході яких буде доведена, зокрема безпечність методики для дитячої психіки.

      На обліку в правоохоронних органах питома вага молодших школярів складає 6-8%. Рання профілактика буде ефективною, якщо починатиметься не з моменту зовнішнього прояву негативної поведінки дитини чи вже скоєних серйозних проступків (що найчастіше спостерігається у підлітковому – 11-16-літньому віці), а з виявлення перших, мало примітних негативних симптомів у стосунках і поведінці дитини та їх якнайшвидшій ліквідації. Три чверті усіх важких підлітків уже в першому класі проявляли нестійкість у поведінці, грубощі, жорстокість, конфліктували з педагогами. Багато з них уже у 1-2 класах опинялись у становищі „ізольованих” і надавали перевагу позашкільній сфері взаємовідносин. Зараз гостріше, ніж будь-коли постає проблема перегляду підходів щодо підготовки дитини до школи. Адже за останні роки майже на третину зменшилась кількість дітей, які відвідують дитячі садки. А це ускладнює підготовку дитини до школи і поповнює число слабо встигаючих першокласників. Необхідно забезпечити наступність у роботі дошкільної і шкільної ланок, дієвість батьків. Щодо здійснення ранньої профілактики можна також сформулювати закономірності:

·        виховний вплив на молодшого школяра має ґрунтуватися на гуманістичних засадах, що передбачає оптимістичний підхід до учня, віру в його потенційні позитивні можливості;

·        бути засобом запобігання шкідливим звичкам та профілактики правопорушень;

·         ефективним засобом запобігання шкідливим звичкам у дітей є цілеспрямоване поглиблення інтересу до процесу навчання, формування провідних особистісних якостей;

·        потрібно максимально враховувати вікові психофізіологічні особливості та індивідуальні можливості кожної дитини, поглиблювати її інтереси, навички і задатки.

Надаючи важковиховуваному учневі допомогу, ставлячи його у відповідні до його потреб та інтересів, здібностей і психологічних якостей проблемні ситуації, вчитель стимулює прояв таких привабливих соціально-психологічних рисяк:

ü адекватна самооцінка;

ü гуманність;

ü активність.

Класний керівник навчає орієнтуватись в складних ситуаціях, допомагає дотримуватись соціально бажаної поведінки.На власному досвіді я переконалась у тому, що ефективність процесу формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя залежить від спрямованості виховного процесу, форм та методів організації. 

  Більшість дорослих намагається не розповідати дітям про ті сторони життя, з якими вони поки що не стикалися, не надавати інформації , яка може налякати їх, або, з погляду дорослих, не є досяжною для розуміння дитини. І коли мова заходить про вивчення серйозних профілактичних заходів учнями початкової школи, в багатьох батьків та вчителів виникають сумніви та побоювання типу :  чи потрібні такі знання дітям? Чи час їм про це знати? Як до них донести потрібну інформацію?

Багато вчителів воліли б навчати невелику групу дітей у комфортабельній кімнаті, з розташованими по колу стільцями (тренінг). Проте такі умови в школі рідкість, тому зазвичай доводиться йти на компроміс.  Тому серед форм та методів процесу формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя пріоритетна роль у моїй роботі належить активним методам, що ґрунтуються на взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи і творчості: ми переставляємо стільці, чіпляємо на стіни плакати, пишемо та малюємо,рухаємося, шумимо, нікого при цьому не турбуючи, працюємо у групах.

Обов’язково  використовую також традиційні методи: бесіда, міркування, лекція, роз’яснення, переконання, позитивний і негативний приклади, методи звичок, методи вправ, контролю і самоконтролю, тощо. Застосування цих методів сприяє формуванню в учнів моральної самооцінки, знеціненню і зруйнуванню негативних мотивів, перебудуванню і зміні негативних форм у поведінці вихованців на позитивні; підтримує, посилює позитивні моральні спонукання, активізує їх прояви чи гальмує негативні мотиви, допомагає знизити їх силу, утримати вихованців від прояву негативної мотивації на здоровий спосіб життя та опанування основами безпеки життєдіяльності.

Важливу роль у цьому відіграють предмети «Основи здоров’я» та «Основи безпеки життєдіяльності» у процесі вивчення яких учні повинні отримати необхідний обсяг знань і практичних навичок щодо ведення такого способу життя, який би в повній мірі забезпечував збереження здоров’я і життя. Тому в основу моєї роботи покладено системний підхід до формування  основ здорового способу життя учнів. Я намагаюсь створити середовище, яке формує здоров’я всіх учасників навчально – виховного процесу за такою моделлю. 

Методи превентивного виховання школярів, які я застосовую у роботі:

v Рольова гра. Суть методу і його мета: інсценізувати незвичні для учнів ситуації та події юридичного характеру. Рольові ігри сприяють кращому розумінню цих ситуацій, а також формуванню співучості щодо тих, про кого йдеться у грі. Наприклад, у рольові грі про грабіж учнів, виконуючи роль жертви, набувають навичок ситуативно відчувати, що означає бути жертвою злочину.

v Дискусія в класі. Суть методу та його мета: дискусії дають прекрасну можливість виявити, яку позицію вчитель та учні займають щодо правознавчих проблем, зокрема, прав людини.Крім засвоєння інформації про факти учні повинні зрозуміти собі проблему в цілому. До того ж обговорення дає можливість навчитися слухати свого співрозмовника, говорити по черзі, а також набути інших навичок роботи в колективі, без яких виробити в собі повагу до закону, до прав інших людей неможливо.

v 3)Використання малюнків. Суть методу і його мета: малювання в класі може бути використане для того, щоб навчити учнів спостерігати і співпрацювати, розвивати їхню уяву, виховати співчуття до людей, зображених на малюнках, або для знайомства з іншими учнями класу.