Серед численних жіночих свят, що сповідувалися лише представницями
слабкої статі, найзнаменнішим є свято святої великомучениці Катерини, що
припадає на 7 грудня. Дослідники християнських вірувань вважають, що в
давнину це було свято дівочої долі, але згодом церква пов'язала його зі
святою Катериною («чиста душею» — так перекладається її ім'я з
грецької). Життя Катерини припало на кінець III — початок IV ст. —
період найтяжчих гонінь на християн за часів імператора Максиміліана.
Катерина була дочкою грецького царя Ксантоса. Александрія, де мешкала
родина царя, вважалася тоді справжнім центром наук та мистецтв. Здібна
та допитлива дівчина вивчала філософію, діалектику, ораторське
мистецтво, риторику, була обізнана з творами видатних на той час
лікарів, знала чимало мов. Мати Катерини була таємною християнкою, і
через неї дівчина познайомилася з християнським ученням, яке справило на
неї надзвичайне враження.
Безпосередньо
в день Катерини дівчата збирались на вечорниці. Для цього вони
заздалегідь обирали оселю а відповідно і господарку майбутнього свята.
Всі продукти приносились в складчину. На стіл подавались різноманітні
страви, але перевага надавалась борщу та каші. Додам, що ніяких
надмірностей не дозволяється, бо триває Пилипівка, Різдвяний піст.
Приєднатись до цієї трапези можна і хлопцям, щоправда лише після того як
дівчата закінчать ворожити, тобто пізно ввечері.
Досить
цікавими є ворожіння на день Катерини. Після вечері треба вийти на
вулицю і, якомога ближче підійти до вікон найближчої оселі, аби почути
про що розмовляють господарі, і вже за характером розмови визначити свою
долю.
Залишатись допізна на гулянні цього вечора дівчатам не можна, бо треба йти додому, аби не прогнівити Долю.