Україно чарівна, ти єдина в нас одна! - години спілкування - Каталог файлів

На карті світу Україну відшукати нескладно. Ця древня земля лежить «проти сонця, головою до Чумацького Возу (сузір’я Великої ведмедиці), ногами до синього моря ”, як співали в старовину кобзарі та лірники, і населяє цю землю талановитий і стійкий народ з унікальною долею, неповторними духовними якостями, прекрасною душею й особливим характером.

Що для кожного з вас означає слово Україна? Що означає бути українцем?

Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То еленю вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна. Її красою захоплювались поети, художники та композитори.

Вчитель: Ми називаємо Україну своєю Батьківщиною. Якими ще словами близькими за значенням ми можемо її назвати?

Діти: Вітчизна, рідний край, земля батьків, отчий дім, Україна-ненька, рідний дім, рідний берег, Хмельниччина, рідна сторона.

Давайте згадаємо, що ми знаємо про життя наших предків?

Традиційне українське житло – хату – порівнюють із сонцем, навколо якого обертається весь світ національних традицій і звичаїв. Її конструкція – справжній солом’яно- глиняний шедевр, що досяг досконалості за багато століть.

Хата – це символ батьківщини; символ тепла і доброти;

Споконвіку хата виконувала своє природне призначення родинного вогнища.

Віками склалося так, що українська хата не мислилася окремо від вишневого садка, ставка, криниці над шляхом, куща калини біля неї, мальв та півників на припічку і чорнобривців та матіол у квітнику.

Ще Шевченко писав про садок вишневий коло хати

Дім вважався житлом лише з того часу, коли спалахував у печі вогонь. Піч – це вогонь, вогнище, звідси поширена метафора – родинне вогнище. Вогнище було символом непорушності сім`ї, його збірним пунктом і святинею. У хаті не можна було лихословити. Народне прислів`я переконує: «Сказав би, та піч у хаті». Вогонь із печі вважався священним. Люди поклонялися йому, звеличували його.

Зовнішнім оберегом хати була призьба. Її обводили рудою глиною, застеляли домотканими доріжками. Призьба виконувала не тільки господарські функції, а й мала своєрідну роль об`єднуючого начала, де збиралася родина разом.

Крім того, призьба мала символічне коло, що замикало простір хати, оберігала її від посягання злих сил.

Здрастуй, рідна мамо, здрастуй, рідний тато,

Чи завжди українці одягалися так як ми зараз?

Те, що ми сьогодні називаємо українським народним одягом, формувалося протягом багатьох століть і було пристосоване до особливостей українського клімату і потреб народу. Сільські жителі вдягалися дуже просто - вишита сорочка, штани та невигадливе взуття – личаки або постоли, а в теплий період року більшість селян обходилася і без взуття. Жінки поверх сорочки вдягали плахту ( на свята ), а в будні дні – чорну запаску. Спідниці з’явилися набагато пізніше. Дівчата носили вінки, а молодиці – очіпки

Учні. – Рукави – як писанка, а личко – як маків цвіт.

– Пізнають хлопці і в драній сорочці, аби полики вишиті.

– У наших хазяйок по сто сорочок, а в мене одна – та й та біла щодня.

– К Великодню сорочка хоч і лихенька (вар.: благенька), аби біленька.

Ми не завжди пам’ятаємо про те, яке багатство є у кожного з нас, не завжди помічаємо його, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо елен.

Це наша мова. Вона нам рідна, як мати і батько, як та земля, на якій ми зростаємо. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Бо ця мова зрозуміла і рідна всім нам. І без неї немає нашого народу.

4 учень: Можеш не впізнати голосу діброви

Найвидатнішою архітектурної спорудою Київської Русі, що збереглася до нашого часу, є Софійський собор у Києві, зведена у 1037 році в центрі верхнього міста. Він має змінений зовнішній вигляд — був добудований у 18 ст. За величчю художнього образу, досконалістю архітектурних форм, внутрішнім оздобленням собор належить до видатних пам’яток світу.

Найпершим вищим навчальним закладом в Україні була Острозька Колегія, заснована в 1576 р. у м. Острог князем Костянтином Острозьким.

Другий вищий навчальний заклад — Києво-Могилянська академія, заснована у 1623 р. шляхом об’єднання Київської братської і Лаврської шкіл. Це були на той час єдині вищі школи у східнослов’янському світі.

Найдавніший міст знаходиться у м. Феодосії. Цей грецький міст, що функціонує ще й сьогодні, збудований 13.ст.

Найбільші сходи в Україні — Потьомкінські сходи в Одесі — одна з видатних кам’яних споруд 1-ої половини 19ст. Це складна інженерна споруда висотою 24 м і довжиною 142 м має 142 кам’яних сходинки і 10 площадок.

Найнезвичайнішою дзвіницею на території України є, мабуть, дзвіниця Києво-Печерської лаври, яка відхилена від вертикалі, як знаменита Пізанська вежа. Ще за часів спорудження через нерівномірний осад грунту дзвіниця похилилася. Дзвіницю добудували, пізніше (в 1951 році) визначили відхилення, а 1987 року зробили заміри вже за допомогою електроніки. При загальній висоті дзвіниці 96652 м відхилення становить 60,3 см. Отже, падіння київській дзвіниці не загрожує.

Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як і без пісні, не обходяться народження, одруження людини, ювілейні урочистості.

Однією з найпоширеніших страв українців є…український борщ. Налічується майже 80 видів борщів. Різні варіанти борщів найчастіше носять найменування місцевості, в якій вони з’явились: борщ київський, полтавський, волинський, чернігівський та інші. Особливо популярний український борщ нині розповсюджений усюди. Для його приготування використовують до 20 різних продуктів, що й визначає його високі смакові властивості.

Сало, як відомо з давніх часів, це один з основних продуктів української кухні. Але блюда з сала із задоволенням вживають і інші народи

В українській культурі сало набуло дещо культового значення. Як національна страва, воно стоїть поряд з такими безсумнівними візитними картками української кухні як борщ, вареники, голубці, галушки. Сало є унікальною стравою у тому сенсі, що більшість народів вживає смалець, а українці їдять його великими і малими шматками, часто з хлібом, часником та солоними овочами.