Субота
28.06.2025
02:27
Вітаю Вас Гість
RSS
 
Сайт учителя початкових класів Пришлюк Алли Василівни
Головна Реєстрація Вхід
Каталог файлів »
Меню сайту

Категорії розділу
проекти [9]
уроки [5]
презентації [4]
сценарії [5]
години спілкування [8]
Техніка безпеки [4]
Відео-цікавинки [42]

Прислів'я дня

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 74

Свята та події
Календарні свята та події. Спілкуємося українською

Статистика

Онлайн всього: 3
Гостей: 3
Користувачів: 0

Головна » Файли » години спілкування

Стежками етикету
09.07.2017, 14:12

Мета: Розглянути правила етикету в конкретних формах поведінки людей, для єдності двох його сторін: морально-етичної і естетичної.

Учитель.

Упродовж століть людство виробило прийнятні форми співіснування, які базувалися на правилах і традиціях кожного народу, а також були зумовлені особливостями національної історії, ментальності, політичного устрою країни.

Суспільство з давніх-давен виробило правила поведінки. Насамперед «Біблія» та народна мудрість вчили, що і як треба робити, тобто дотримуватися вимог етикету. «Великий тлумачний словник сучасної української мови» подає таке визначення етикету: «Установлені норми поведінки і правила ввічливості в якому-небудь товаристві». Через декілька місяців ви закінчите навчання в ліцеї і розпочнеться ваше самостійне життя в суспільстві.Тому сьогоднішня тема є актуальною.

Спочатку ознайомимося з історії етикету

Учень 1

Вперше слово «етикет» вжив французький король Людовік XIV у XVII ст. На одному з прийомів у цього монарха гостям вручили картки, де перелічити правила поведінки, яких вони мали дотримуватися. Від назви цих карток (етикеток) і з'явилося поняття етикет.

 

Учень 2

Чітко дотримувалися етикетних правил при дворах французьких, англійських та особливо іспанських королів. Історія пам'ятає трагічний випадок, що стався з іспанським королем Філіпом III. Якось він сидів біля каміна, в якому сильно розгорілося полум'я. Король нікому з придворних не дозволив поставити заслінку, бо це мав зробити відповідальний за церемоніал вогню, а він саме кудись відійшов. Однак Філіп III згідно з етикетом гасити вогонь не мав права і не рушив з місця, виявляючи стійкість своєї монаршої честі. Така впертість призвела до того, що монарх отримав сильні опіки і за кілька днів помер.

Учень 3

Траплялися й веселі курйози. Так, французький король Людовік XIII приїхав до кардинала Ришельє вирішувати невідкладне важливе питання, а той був хворий і лежав у ліжку. Але ж король не міг розмовляти з підданим, стоячи або сидячи, коли той лежить. Зрештою, король знайшов оригінальний вихід — ліг поряд із кардиналом і так спілкувався з ним.

Учень 4

У середньовіччі етикетні правила поширювалися на різні верстви населення. Навіть мандрівні студенти й музиканти мали свої етикетні кодекси. Але особливо суворо дотримувалися правил етикету при дворах високих правителів. На основі дипломатичного етикету був сформований цивільний етикет. Почала з'являтися відповідна література. У 1204 році іспанський священик Педро Альфонсо написав першу книгу з етикету. Вона написана для священиків та ченців, але користувалась успіхом і в цивільного населення. На основі цієї книги з'явилися посібники з етикету в Англії, Голландії, Франції.

 

Учень 5

В Україні перші писемні правила поведінки було викладено у «Поученіях дітям...» великим київським князем Володимиром Мономахом. Він писав: «У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться... Ні питтю, ні їді не потурайте, ні спанню... Лжі бережіться... А куди підете і де станете напоїте, нагодуйте стороннього; а ще більше вшануйте гостя, звідки він до вас прийде. Недужого одвідайте, за мрецем ідіте, тому що всі ми смертні єсмо. І чоловіка не миніть, не привітавши, добре слово йому подайте».

Учень 6

Чи знайомий вам вислів: «розводити китайські церемонії»? Таких церемоній у Стародавньому Китаї було близько ЗО тисяч. Звичайно, їх роками вивчали тільки заможні люди, бо бідняки не могли гаяти час на їх засвоєння та дотримування. Так, колись при зустрічі китайці тиснули руки самі собі. А у більшості країн прийнято тиснути руки один одному. У південних країнах, де руки у людей вологі від поту, такі жести не популярні. Натомість, в африканських народів при зустрічах прийнято дарувати один одному гарбуза. Калмики, вітаючись у колишні часи, від щирого серця терлись носами. Лапландці, виявляючи повагу та шанобливість, крутили язиками на всі боки. Японців з дитинства привчають усміхатись, щоб нікому не псувати настрою своїм «кислим виглядом». Тому на обличчі японця завжди усмішка, і коли він пригнічений, і коли йому соромно чи боляче.

(На мультимедійній системі показуються картинки, що відповідають розповіді).

 

Учень 7

Або ось які недоречності спостерігались колись у народів Кавказу. Одна і та ж людина могла з радістю приймати гостей у себе вдома, а потім пограбувати їх у дорозі.

 

Учень 8

Велике значення в правилах ґречності надається словам. Придворний етикет мови був колись дуже вигадливим. Ось такий кумедний приклад. Наприкінці XIX століття в Англії директором Королівського політехнічного інституту був Джон Пеппер. Одного разу до інституту приїхала королева Вікторія. Вчений вирішив продемонструвати їй дослід, але при цьому боявся порушити придворний мовний етикет. Тому, пояснюючи дослід, сказав: «А зараз кисень та водень будуть мати честь з'єднатись перед лицем Вашої Величності».

Учитель.

Усім людям, і дітям і дорослим, хочеться, щоб рідні, знайомі і незнайом люди чуйно ставилися до них, завжди любили поважали їх. А для цього потрібно знати один секрет. Тільки до людей ввічливих, вихованих і добрих оточуючі завжди будуть ставитися з прихильністю. Стати такою людиною зовсім неважко. Потрібно лише дотримуватися деяких правил.

Тож поговоримо про те як бути пристойним

 

Видатний український педагог В. Сухомлинський у книжці «Як виховати справжню людину» визначив десять «не можна», яких потрібно дотримуватися, щоб стати вихованою, культурною людиною:

 

Учень 1

не можна ледарювати, коли всі працюють;

Учень 2

не можна сміятися над старістю і старими людьми;

Учень 3

не можна сперечатися із шанованими і дорослими людьми, особливо зі старшими;

Учень 4

не можна виявляти незадоволення тим, що в тебе немає якоїсь речі, а у товариша є;

Учень 5

не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі, — кращий шматочок на столі, смачнішу цукерку;

Учень 6

не можна робити те, що засуджують старші;

Учень 7

не можна залишати стару рідну людину одинокою;

Учень 8

не можна вирушати в дорогу, не спитавши дозволу і поради у старших;

Учень 9

не можна сідати до обіднього столу, не запросивши старших;

Учень 10

не можна сидіти, коли стоїть доросла, особливо літня людина та найбільше — жінка.

Учитель.

Ви починаєте життя на землі предків. Уважно придивіться до членів родини, і ви побачите, що кожен із них виконує свої обов'язки, дотримується певних правил життя і норм поведінки в родині.

«І там, де панує лад і повага до сім'ї, роду, народу, держави, віросповідання — усе дихає радістю й повниться квітом життя».

Засвоєння гарних манер допоможе вам як у повсякденному житті, так і у досягненні успіху в майбутній роботі.

Далі поговоримо про гостинність господарів, та ввічливвість гостей

Звичай ходити у гості і приймати гостей з'явився дуже давно. Вміння бути гостем, як і господарем — ціле мистецтво. Гостинність — так називають цю рису. Вона притаманна не лише окремим людям, а й цілим народам.

 

Учень 9

Вельми гостинними були стародавні германці, греки. Ця риса є характерною для слов'янських народів, народів Кавказу. Ще у XIX столітті французький гастроном Бріллат Саварин сказав, що приймати гостя — це означає бути відповідальним за його прекрасне самопочуття протягом всього часу його перебування у вашому домі. Тобто, він сформулював закон, яким керуються при прийомі гостей уже майже два століття. Для гостей та господарів діє ряд правил — писаних, неписаних, старих і нових.

 

Учень 10

Некультурні хазяї

Із гостини по сніжку

— Хлопчики вертались,

А товариш запитав:

— Як вам гостювалось?

Та нічого, все як слід...

Тільки, бачиш, друже,

В тому домі хазяї ,

  • дуже.

Некультурні хазяї,

Просто нехороші,

У прихожій не зняли

3 нас вони калоші!

Навіть з наших кожушин

Снігу не струсили...

То ми так, як увійшли

І до столу сіли.

Учень 1

Найперший мінімум, який передбачає гостинність — це не розповідати гостям про ваші невдачі чи хвороби. Якщо вам відомо, що ваш гість любить щось смачненьке, то ви можете йому дуже догодити, коли приготуєте його улюблену страву. Саме так робили гостинні господарі в усі часи.

 

Учень 2

Запам'ятайте ще й таке — у гості треба приходити вчасно; не заважати шумом своїм сусідам чи близьким. Про це люди думали здавна. В Англії ще в середні віки, якщо хтось порушував тишу після одинадцятої години вечора, його садили під церковний дзвін і калатали ним над головою порушника.

 

Учень 3

У гості ходять з різною метою: відсвяткувати у компанії якесь державне або релігійне свято, привітати господаря чи господиню з їх особистим святом, вирішити якесь питання, про щось домовитися. Зазвичай при цьому роблять подарунки.

(На мультимедійній системі показується картинка, що відповідає розповіді).

Подарунки треба вміти вибирати, вручати і приймати. Для цього теж існують певні правила.

І якщо ви хочете комусь подарувати щось гірше зі своїх речей, вам не потрібне, — не робіть цього.

 

Учень 4

А ще ви, мабуть, знаєте, що в гостях майже завжди пригощають. Цей звичай прийшов до нас ще з доісторичних часів. Так, на прийомах у римського полководця Лукулла у І столітті до нової ери гостям подавали таку кількість різноманітних страв, що багато чого вони з'їсти були не в змозі і, щоб не ображати господаря, забирали все це додому у великих серветках. До речі, історія полотняних серветок, що й досі використовуються при сервіруванні обідніх столів, бере свій початок саме з тих часів.

Учень 5

У різні епохи в кожного народу були свої звичаї споживання їжі. У багатьох народів Бразилії, Африки, Полінезії було прийнято їсти тільки наодинці. Коли імператор американських індійців Монтесума сідав обідати, перед ним ставили позолочений екран, бо ніхто не повинен був бачити, як він їсть. У більшості народів земної кулі спільно обідати є прикметою довір'я та дружби.

Учень 6

В одному з літописів часів Київської Русі розповідається про сварку двох князів — Ізяслава Мстиславовича та Гліба Георгійовича, яка закінчилася миром. «Гліб же виїхав і поклонився Ізяславу. Ізяслав же покликав його до себе на обід і тут обідав». Тобто, спільна трапеза краще клятви закріпила мир.

 

Учитель.

Зі зміною умов життя багато правил, приписів ґречності зникають, натомість з'являються нові. Так, поряд із побутовим з'явився діловий етикет. І подібних прикладів можна навести безліч. Зрозуміло, що правила ґречності не є чимось назавжди усталеним, але всюди цінуються тактовність, чуйність, повага до звичаїв. Знання етикету - необхідна ознака вихованості.

Хочеться, щоб присутні сприйняли цю виховну годину як добрі поради, які допоможуть знайти той шлях, що приведе до вміння заводити добрі стосунки з оточуючими людьми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Категорія: години спілкування | Додав: Алла | Теги: правила етикету
Переглядів: 347 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт

новини школи
[16.03.2018][Новини 1-Г класу]
Стежкою добра (0)

фото дня

Рік в Україні ...

Погода

Пошук